Читати книгу - "За горизонтом, Ерін Кас "
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Біля квіткового магазину дерева вбрані у гірлянди, вітрина магазину теж виблискує вогниками, а крізь скло видно неймовірні композиції. Як давно я не отримувала квітів. Не пам’ятаю, коли востаннє. Мабуть, на день народження від дівчат. Оглядаю все очима майбутнього рекламника і міркую, що можна додати для більш успішної реклами магазину. Стаю необережно на лід, послизаюся і ледь не падаю. На щастя, вивертаюся й лишаюся на ногах, але живіт різко прострілює шалений біль.
— Ай, — не стримуюся й згинаюся, тримаючи руки на животі. Ох, як боляче. Сльози виступають на очах. Глибоко вдихаю, намагаюся розігнутися й дістати телефон.
— Дівчино, вам погано, — з магазину вискакує продавчиня. Не можу нічого сказати, тільки киваю, прикушуючи губу.
— Спокійно, зараз я викличу швидку. Катю, — гукає й з магазину визирає ще одна дівчина, — швидко викликай швидку! Так, — підходить й обіймає мене, — тримаємося. Глибоко дихаємо, швидка зараз приїде. Як тебе звати? — знаю, що вона хоче мене відволікти, але мені так болить, що немає сил відповідати.
— Аля, — вичавлюю тихо й намагаюся дихати так, як вчили у відео. Потрібно подзвонити батькам, але набираю номер Ані.
— Алло? — протягує сонно подруга.
— Ань, я біля квіткового, навпроти твого будинку, — промовляю крізь сльози.
— Що сталося? — запитує перелякано. — Я зараз буду. Алю, я вже одягаюся! — вигукує голосно.
— Угу, чекаю, — кривлюся від болю.
Поки чекаю Аню та швидку, жінка з магазину стоїть біля мене й гладить по спині. Подругу бачу здалеку, вона летить в розстебнутій куртці, роззираючись по сторонах, а коли бачить мене лише пришвидшує свій біг.
— Алевтинко, сонце, що сталося? — підлітає й запитально дивиться на жінку поряд.
— Я з магазину, побачила й вийшла допомогти. Он швидка вже їде, — голосно видихає, коли з-за повороту виїжджає автомобіль з маячками.
— Дякую, — кидає Аня, міцно бере мене за руку й намагається підвести до дороги. — Спокійно, кицю. Ми народжуємо, так? Оххх, — незрозумілий звук злітає з її вуст.
— Щось не так, Аню. Так не повинно бути, — плачу, бо дуже боюся й відчуваю себе кепсько.
Вона їде зі мною до лікарні й весь час тримає міцно за руку. У пологовому починається справжній хаос. Моєї лікарки немає, а чергова призначає кесарів розтин, бо щось їй там не подобається. Я не розумію її термінів, але активно протестую й заявляю, що буду народжувати самостійно. Бачу, що Аня плаче, її перелякані очі не вселяють віру в краще. Батьків досі немає, хоча вона подзвонила їм ще у швидкій. Мене ніхто не слухає. А потім лікарка говорить слова, які змушують погодитися на все, що завгодно, лиш би врятувати дитину…
Тихо. За вікном сірий вечір змінюється на ніч. Обережно встаю, взуваю капці й підходжу до вікна. Люблю дивитися як світиться нічне місто. З вікна палати гарно видно багатоповерхівки. Доня спить в люльці поряд. Вже чотири дні я мама цієї крихітки, найгарнішої у світі дитини, але досі важко в це повірити. Тепер я розумію заради чого стільки страждань — нове життя того варте. Батьки оплатили нам окрему палату, тому мені цілком комфортно, ніхто не заважає. Аня приходить кожного дня й приносить все необхідне. Завтра нас повинні виписати, вдома батьки все приготували для зустрічі нової мешканки. Доня починає ворушитися, і я миттю опиняюся схиленою над нею. Я тепер від кожного шереху з її боку опиняюся поряд. Хвилююся й намагаюся нічого не пропустити.
— Тихо, Кірочко, все добре, — шепочу, милуючись своєю принцесою. З іменем проблем не було, мені воно завжди подобалося, тому я навіть не вигадувала інших варіантів. — У нас тепер все буде добре, — усміхаюся й коли вона затихає знову підходжу до вікна.
Нове життя завжди починається складно, але обов’язково все налагодиться. Ми впораємось. Мені тепер є заради кого боротися, навіть якщо доведеться піти проти всього світу, я це зроблю не роздумуючи. Ми розпочнемо з чистого аркуша і станемо щасливими. Дивлюся на свою руку, кілька хвилин кручу кільце, яке ніколи не знімаю, підіймаю очі на темне небо і повільно стягую його з пальця. Остання жертва, щоб забути минуле. Ховаю його в кишеню халата й подумки відпускаю коханого назавжди.
Вітаю, мої дорогі читачі! Ми можемо залишити такий фінал у цій історії, а можемо продовжити. Я дуже люблю робити героїв щасливими, тому продовжую. Якщо ви теж чекаєте позитивних змін в житті Алевтини та мрієте зустріти Макара чи якогось іншого гідного персонажа, ласкаво запрошую вас до другої частини "За горизонтом. Частина друга".
Дякую усім за підтримку, ви моє безмежне натхнення!
Інформація для нових читачів! Якщо ви вперше на сайті, не соромтеся ставити питання якщо вони у вас є)) Я є у фейсбуці, інстаграм та телеграм, всі посилання можна знайти в інформації "Про мене". Щоб не загубити книгу додавайте її до бібліотеки, а також не забудьте підписатися на мою сторінку, щоб не пропускати важливі оголошення))
З повагою та вдячністю, ваша Ерін.
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «За горизонтом, Ерін Кас », після закриття браузера.