Читати книгу - "Простими словами. Як розібратися у своїх емоціях, Марк Лівін"

Марк. Але ж ідеться про споживання не лише речей, а й досвідів. Мені здається, що сучасні комунікації, особ­ливо в соціальних мережах, посилюють у людині романтичну віру в те, що чим більше досвіду вона споживає, тим щасливішою може стати. Ти, мабуть, знаєш усіх цих людей, які у своєму профайлі в інстаграмі пишуть кількість країн, що їх відвідали. Імовірно, це такий секрет щастя: більше подорожуй — і будеш щасливим. Хоча мені здається, що кількість подорожей ніяк не корелює з відчуттям щастя. Я знаю людей, які жодного разу не виїздили навіть за межі своєї області, але називають себе щасливими.

Ілля. Певно, це те, що ми й хочемо сказати про щастя. Усім хочеться здаватися абсолютно щасливими, усміхненими, але насправді інші переживання також мають велику цінність. Жити в постійному щасливому стані — це якийсь анабіоз: ти ніби й живий, але якось не по-справжньому.

Марк. Я знову згадав Харарі. Він казав, що в Давньому Єгипті фараони не страждали через те, що не можуть відвезти дружину у Вавилон на шопінг. У них були інші причини для щастя і страждання. Якість переживання щастя змінюється. І мені здається, що тепер воно — штука дуже індивідуальна й контекстуальна. Словом, ми за персональний сенс, а не за неекологічне, несвідоме споживання.

Розділ про щастя — єдиний, у якому немає особистих історій і вправ, тому що автори не бачать у них сенсу.

19 Hollis James. Swamplands of Soul: New Life in Dismal Places. Toronto, Inner City Books, 1996.

20 Франкл Віктор. Людина в пошуках справжнього сенсу. Психолог у концтаборі / пер. з англ. О. Замойська. Харків : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016.

21 Dr. Viktor E. Frankl of Vienna, Psychiatrist of the Search for Meaning, Dies at 92. By Holcomb B. Noble // The New York Times, September 4, Section B, р. 7, 1997.

22 Collected Works of C. G. Jung, Volume 11: Psychology and Religion: West and East 2nd Edition (Kindle Edition) // Princeton, NJ, Princeton University Press, 2nd Edition, 2014.

23 Dr. Cameron Sepah. The Definitive Guide to Dopamine Fasting 2.0 // The Hot Silicon Valley Trend. August 7, 2019.

24 Brain reward pathways // Nestler Laboratory. URL: neuroscience.mssm.edu/nestler/brainRewardpathways.html.

25 Переклад Дмитра Павличка.

Лише уявіть, якби в людей була така суперздібність — у стосунках і соціальних контактах одразу говорити, що їх не влаштовує, замість мовчати, накопичуючи нереалізовану агресію. З розділу про злість ви, як уважні читачі, мали би вже пам’ятати: почуття, які ми переживаємо, особливо злість, нікуди не зникають і все одно реалізуються — питання лише, у який спосіб.

У цьому розділі ми зосередимося на тому, що людям вдається чи не найскладніше, — вмінні прямо говорити про свої бажання, і за приклад візьмемо почуття образи. Ми відштовхуємося від того, що її фундаментом може бути невміння позначати й захищати свої межі, здатне спершу переживатися як внутрішній імпульс, що зветься злістю. А також неусвідомлення своїх очікувань і складність витримати, що вони не реалізуються.

Отже, наша найголовніша теза: образа — це також злість (агресивність), але спрямована всередину. Це те, на що ми наштовхнулися в комунікації з іншими, але ще не встигли або чомусь не змогли щось із цим зробити, залишивши намір.

Загалом у розумінні того, чим є образа, існує низка підходів. Зовсім умовно їх можна поділити на дві групи. Прихильники першої стверджують, що образа є базовим почуттям, закладеним у дитині від народження або з дуже раннього віку. Тобто навіть у немовлят є ця емоція. Не дала мама вчасно молока — дитина образилась і сповістила про це в якийсь спосіб. Наприклад, швейцарський психіатр Ойґен Блейлер (він, до речі, увів поняття «шизофренія» та «аутизм»26) вважав, що стійкі ознаки образи можна побачити вже в п’ятимісячної дитини. І лише приблизно у два-п’ять років дитина засвоює образу як певний спосіб реакції на незадоволеність.

Прихильники другої групи підходів кажуть, що образа — емоція еволюційна, набута в процесі соціалізації, тому що дитині потрібно якось витримувати напругу й агресію. Тут уже йдеться про процес зростання: хоче дитина іграшку, але зараз потрібно поспати. У неї є потреба й енергія гратися, що наштовхується на дорослого. Драйвер стикається з бар’єром, і якщо є простір для вивільнення гніву, то все окей, якщо ні — на місці зіткнення утворюється образа.

Ми вже згадували теорію базальної тривоги Карен Горні. Яскравий приклад підходу до почуття образи як механізму адаптації можна побачити саме в неї. Дослідниця пояснює образу як витіснення базальної агресивності, тобто базової здатності індивіда до боротьби. Своєю чергою Горні цю здатність виокремлює як одну з основних, щоб будувати здорові стосунки з іншими і світом. Якщо агресивність дитини пригнічувати, то вона витіснятиме її і заміщатиме на образу, щоб якось впоратися з почуттям. Як