Читати книгу - "Стів Джобс"

Того вечора він наголосив, що сподівається залишатися настільки активним, наскільки дозволятиме йому здоров’я.

— Я працюватиму над новими продуктами й маркетингом та іншими речами, які мені до вподоби, — сказав він.

Але коли я запитав, як насправді він почувався, поступившись керівництвом компанії, яку він збудував, його голос звучав тужно, а він говорив у минулому часі:

— У мене була дуже щаслива кар’єра, дуже щасливе життя. Я зробив усе, що міг.

РОЗДІЛ СОРОК ДРУГИЙ

ЗАПОВІТ

Найкольоровіший рай винаходу

Інтерфейс FireWire

Його індивідуальність відображалася у продукції, яку Джобс створював. Якою була сутність філософії Apple, від оригінального Macintosh до iPad за покоління після того, такою ж була повноцінна інтеграція технічного і програмного забезпечення. Таким був і Стів Джобс: його пристрасть, перфекціонізм, демони, бажання, мистецтво, витівки й одержимість до контролю були тісно пов’язані з його підходом до бізнесу та продукції, яка була створена завдяки цьому.

Уніфікована теорія, яка об’єднує Джобсові індивідуальність та продукцію, починається з його найголовнішої риси — напруженості. Його мовчання могло бути таким же пекучим, як і його пишномовність, він навчився витріщатися на людей, не моргаючи. Деколи його напруженість була по-дивному чарівною, скажімо тоді, коли він пояснював глибину музики Боба Ділана чи коли говорив про продукт, який на той час був найкращим, що коли-небудь створила компанія Apple. Деколи його напруженість могла лякати, як, приміром, тоді, коли він лаяв Microsoft чи Google, які обдирали Apple.

Така напруженість призвела до дуального сприйняття світу. Колеги сприймали Джобса як героя/членоголовця. Він був або тим, або іншим і нерідко того ж самого дня. Те ж стосувалося продукції, ідей і часто навіть їжі: інколи все це могло бути «найкращою річчю», а інколи — неїстівним лайном і фігнею. У результаті будь-який можливий недолік міг спричинити бурю гніву. Недополірований шматок металу, крива головка гвинтика, не той відтінок блакитного кольору на упаковці, інтуїтивність при користуванні навігацією — спочатку про все він говорив, що це «повна дурня», аж до того моменту, коли проголошував їх «абсолютно чудовими».

Він уважав себе митцем, і він був ним, а крім того, мав ще й мистецький темперамент.

Джобсова гонитва за досконалістю змусила Apple мати повний контроль над кожним продуктом, який виробляла компанія. Він буквально фізично відчував алергію, коли чудове програмне забезпечення Apple працювало на жахливому залізяччі інших компаній. Йому також огидні були думки про те, що несанкціоновані програми (apps) та інше змістове наповнення забруднює ідеальність пристроїв Apple. Властивість об’єднати технічне і програмне забезпечення зі змістовим наповненням в єдину систему привела до простоти. Астроном Йоганес Кеплер оголосив, що «природа любить простоту і злагоду». Таким був і Стів Джобс.

Цей інстинкт до інтегрованих систем помістив його на один бік фундаментального поділу в цифровому світі: відкритий проти закритого. Гакерська культура з «Домашнього комп’ютерного клубу» сприяла відкритому підходу, де було мало централізованого контролю і всі могли модифікувати технічне та програмне забезпечення, ділитися кодами, писати згідно з відкритими стандартами, уникати пропрієтарних систем, мати зміст і програми (apps), які були сумісними з різноманітними пристроями та операційними системами. Молодий Возняк був у тому таборі: Apple II, який він розробив, легко відкривався і мав багато отворів, в які можна було підключати інші прилади. З Macintosh Джобс став батьком для іншого табору. Macintosh стане пристроєм із технічним і програмним забезпеченням, яке тісно пов’язане одне з одним і не передбачає модифікування. Гакерська культура піде на пожертву заради створення суцільних простих вражень споживачів продукції.

Це змусило Джобса оголосити про те, що операційні системи Macintosh не будуть дійсними для технічного забезпечення інших компаній. Після того як частка ринку Apple звузилася до менш як 5 %, підхід, утілений компанією Microsoft, був проголошений переможцем у сфері персональних комп’ютерів.

Утім, у довгостроковій перспективі існували й деякі переваги моделі Джобса. Навіть із маленькою часткою на ринку Apple могла отримувати великий прибуток, тоді як інші виробники наповнювали ринок товаром. Скажімо, у 2010 році Apple мала лише 7 % прибутку на ринку персональних комп’ютерів, але вона отримала 35 % операційного прибутку.

Суттєвішим є те, що в ранніх 2000-х роках наполегливість Джобса щодо цілковитої інтегрованості надала Apple перевагу при виробленні цифрової стратегії, і це дозволило підключати портативні пристрої до стаціонарних комп’ютерів. Скажімо, iPod був частиною закритої і повністю інтегрованої системи. Щоби користуватися ним, треба було послуговуватися програмним забезпеченням iTunes від Apple і завантажувати наповнення крамниці iTunes. У результаті iPod, як і iPhone та iPad, котрих випустили пізніше, став елегантним сяючим пристроєм, на відміну від заплутаної продукції конкурентів, яка не провокувала у клієнтів цілковитих вражень.

Стратегія спрацювала. У травні 2000 року ринкова цінність Apple склала 1/20 від тієї, що була у Microsoft. У травні 2000 року Apple випередила Microsoft, як найвартісніша світова технологічна компанія, і до вересня 2011 року компанія коштувала на 70 % більше, ніж Microsoft. У першому кварталі 2011 року ринок персональних комп’ютерів Windows зменшився на 1 %, а ринок Macintosh виріс на 28 %.

Тоді знову почалася битва у світі мобільних пристроїв. Google використав кілька підходів і зробив операційну систему доступною для кожного виробника цифрових планшетів чи мобільних телефонів. До 2011 року їхня частка на мобільному ринку була такою ж, як у Apple. Недолік відкритості Android полягав у тому, що існувала фрагментація. Різноманітні виробники цифрових планшетів переробляли операційну систему Android у десятки варіацій, і це утруднювало роботу програм (apps). Утім, в обох підходах були переваги. Дехто хотів користуватися відкритими системами і мати більше вибору щодо технічного забезпечення, іншим явно подобалася цілковита інтеграція Apple і контроль, який призводив до продукції з простішим інтерфейсом, довшим служінням батарейки, сприятливістю для споживачів та простішим використанням змістового наповнення.

Недоліком підходу Джобса було те, що його бажання захопити клієнта призвело до протистоянь користувачів щодо розширень прав і можливостей. Серед найвдумливіших прихильників відкритого середовища — Джонатан Зітрейн із Гарварда. Він почав свою книгу «Майбутнє Інтернету, і як його зупинити» Джобсовим представленням iPhone. У книзі автор застерігає від наслідків заміни персональних комп’ютерів «стерильною технікою, прив’язаної до контролюючої мережі». Ще палкішим був доктор Корі Доктроу, який написав маніфест «Чому я не купуватиму iPad» для видання Boing Boing. «Дуже багато роздумів і розуму вкладено в дизайн. Але також