Читати книгу - "Стів Джобс"

і це найкраще, що я коли-небудь переживав. Я досить комфортно почувався, говорячи перед усіма: «Рон, цей магазин виглядає як лайно». Або я міг сказати: «О Господи, ми справді тут заплужили з інженерною частиною» перед людиною, яка за це відповідає. Такою є умова перебування у кімнаті: треба бути надзвичайно чесним. Може, є кращі шляхи, як от джентльменський клуб, де всі носять краватки, розмовляють брахманською мовою і лестять словами, але мені це невідомо, бо я — людина середнього класу з Каліфорнії.

Я часто вимогливо ставився до людей, можливо, навіть вимогливіше, ніж це було потрібно. Пригадую, коли Ріду було шість років, я прийшов додому після того, як на роботі саме того дня звільнив когось, і я уявляв, як це тій людині сказати своїй родині і маленькому синові, що він утратив роботу. Було важко. Але хтось мав це робити. Я визначив, що моєю роботою завжди було підтримувати досконалість команди, бо якби я це не робив, цього не робив би ніхто.

Завжди потрібно підштовхувати до новацій. Ділан міг співати пісні протесту завжди і, може б, заробив багато грошей, але цього не сталося. Йому треба було рухатися вперед, і коли він це зробив, почавши виконувати електромузику в 1965 році, від нього віддалилося багато людей. Його тур Європою 1966-го був найкращий. Боб виходив, грав на акустичній гітарі, й аудиторія обожнювала його. Потім він організував те, що стало The Band, і вони грали електричну музику, а глядачі деколи обсвистували їх. Якось він почав співати «Як перекотиполе», а хтось із зали прокричав: «Юда!». І тоді Ділан сказав: «Грай голосніше, чорти б їх забирали». І вони грали. The Beatles були такими ж. Вони продовжували розвиватися, рухатися, вдосконалювати своє мистецтво. І це те, що я завжди намагався робити — продовжувати рухатися. Інакше, як каже Ділан, якщо ви не зайняті тим, що ви народжуєтеся, то зайняті тим, що ви вмираєте.

Що керувало мною? Гадаю, більшість творчих людей хочуть висловити вдячність за можливість користуватися роботою, зробленою іншими до нас. Я не вигадав мову чи математику, якими користуюся. Я трохи готую власну їжу, я не виготовляю свій одяг. Все те, що я роблю, залежить від інших істот нашого роду і від плечей, на яких є наша голова. І багато з нас хоче зробити внесок для тих самих істот і додати чогось свого до того потоку. Йдеться про вираження чогось лише так, як знає більшість із нас, адже ми не можемо написати пісні Боба Ділана чи п’єси Тома Стопарда. Ми намагаємося використовувати таланти, які є в нас, щоби виразити найглибші почуття, показати нашу вдячність за всі внески, які робилися до нас, і додати щось своє до тієї течії. Це те, що керувало мною.

Епілог

Одного сонячного вечора, коли Джобс почувався зле, він сидів у саду за своїм будинком і думав про смерть. Стів розповідав про те, що він бачив у Індії майже сорок років тому, про своє захоплення буддизмом, ділився думками про реінкарнацію і говорив про свої духовні практики.

— Я вірю в Бога десь п’ятдесят на п’ятдесят, — сказав він. — Більшу частину свого життя я відчував, що у нашому існуванні є щось більш значуще, ніж те, що ми бачимо.

Стів визнав, що, стикнувшись зі смертю, він, можливо, переоцінив імовірність існування життя після смерті.

— Мені хотілося б думати, що щось виживає після смерті, — сказав він. — Важко усвідомити, що ти набуваєш увесь цей досвід і, може, трішки мудрості, а все це просто зникає. Тож я хотів би думати, що щось таки виживає і, можливо, свідомість не гине.

Він дуже довго мовчав.

— Та, з іншого боку, може, це просто вимикач. Клац!. І тебе нема.

Він зробив паузу.

— Може, тому я ніколи не любив установлювати перемикачі на прилади Apple, — посміхнувся він.

Подяки

Я щиро вдячний Джону й Енн Доерр, Лоррен Пауел, Моні Сімпсон і Кену Олетта, всім, хто допомагав розпочати цей проект і надавав неоціненну підтримку протягом його втілення. Еліс Мейг’ю, яка залишається моїм редактором у видавництві Simon&Schuster ось уже тридцять років, Джонатану Карпу, видавцю, — обоє неймовірно старанні й уважні в супроводі книги. Як і Аманда Урбан, мій агент. Крері Пуллен «винюхував» за фотографіями, а мій асистент Пет Зіндулка робила речі простішими. Я також хочу подякувати моєму батькові Ірвіну і моїй дочці Бетсі за те, що прочитали книгу і допомогли порадами. І, як завше, я в неоплатному боргу перед моєю дружиною Кеті за її редагування, пропозиції, мудрі поради та за багато всього іншого.

Джерела

Інтерв’ю (за 2009–2011 роки)

Ел Айзенстат, Майкл Айзнер, Фред Андерсон, Джоні Айв, Джиммі Айовайн, Білл Еткінсон, Джоан Баез, Марджорі Пауел-Барден, Енн Бауерз, Боно, Джон Сілі Браун, Тім Браун, Стюарт Бренд, Крісанн Бреннан, Ларі Бріліант, Нолан Бушнел, Джеф Б’юкс, Дон Велентайн, Пол Вайдіч, Джеймс Вінсент, Еліс Вотерз, Рон Вейн, Вендел Вікс, Ед Вулард, Стівен Возняк, Дел Йакем, Джеррі Йорк, Джон Доерр, Міллард Дрекслер, Роджер Еймз, Ел Елкорн, Дженіфер Іґан, Ларі Елісон, Філій Елмер-ДеВітт, Джерард Еррера, Жан-Луї Ґассе, Білл Ґейтс, Адель Ґолдберґ, Крейг Ґуд, Остен Ґулсбі, Ел Ґор, Енді Ґроув, Білл Гембрехт, Майкл Голі, Енді Герцфельд, Джоана Гофман, Елізабет Голмс, Брюс Горн, Джон Г’юї, Орен Джейкоб, Ерін Джобс, Рід Джобс, Стів Джобс, Рон Джонсон, Ґреґ Келгаун, Білл Кемпбел, Бері Кеш, Ед Кетмул, Рей Кейв, Лі Клоу, Дебі Коулмен, Тім Кук, Кеті Коттон, Едді К’ю, Андреа Каннінґем, Джош Квітнер, Мітч Кейпор, С’юзан Кейр (інтерв’ю електронкою), Джефрі Катценберґ, Пем Кервін, Крістіна Кіл, Джоель Кляйн, Деніел Котке, Енді Лек, Джон Ласетер, Арт Левінсон, Стівен Лівай, Денл Л’юїн, Майя Лін, Йо-Йо Ма, Регіс Мак-Кена, Джон Маркоф, Майк Маркула, Винтон Марсаліс, Майк Мерін, Боб Меткалф, Даґ Моріс, Волт Мосберґ, Руперт Мердок, Майк Мюррей, Ніколас Ніґропонте, Дін Орніш, Пол Отелліні, Норман Перлстайн, Лорін Пауел, Джордж Райлі, Тіна Редс, Браян Робертс, Артур Рок, Джеф Роузен, Елейн Россман, Джон Рубінштайн, Філ Шиллер, Ерік Шмідт, Барі Шулер, Майк Скотт, Джон Скаллі, Енді Сервел, Мона Сімпсон, Майк Слейд, Елві Рей Сміт, Джина Кетрін Сміт, Рік Стенгел, Ларі Теслер, Аві Теванян, Ґай «Бад» Трібл, Тоні Фейдел.

Бібліографія

Амеліо, Ґіл. На лінії вогню. — HarperBusiness, 1998.

Берлін, Леслі. Людина за мікрочіпом. — Oxford, 2005.

Батчер, Лі. Випадковий мільйонер. — Paragon House, 1988.

Карлтон, Джим. Apple. — Random House, 1997.

Крінґлі, Роберт К. Випадкові імперії. — Addison Wesley, 1992.

Дойчман, Алан. Друге пришестя Стіва Джобса. — Broadway Books, 2000.

Еліот, Джей