Читати книгу - "Тарас Шевченко та його доба. Том 2"

в Києві, поет звернувся до Селецького з проханням відпустити його до Петербурга. В «Киевской старине» (1884, № 8) надруковано «Записки П. Д. Селецкого», в яких він згадував про Шевченка, про свої зустрічі з ним у Яготині і не дуже схвально відзивався про Шевченка як про художника. Поет не любив Селецького і не приховував цього (лист до В. Г. Шевченка від 23.ХІІ.1860 р.). (Шевченківський словник. Т. 2. С. 303.)

507

Василь Васильович Тарновський (молодший; 1837 – 1899) – український поміщик… Вчився в Москві й Петербурзі, закінчив Київський університет. Хлопчиком у 1845 р. познайомився з Шевченком, коли той приїздив до його батька в село Потік. В 1857 р. купив 17 Шевченкових малюнків гір Каратау та краєвидів Новопетровського укріплення. Вдруге зустрівся з поетом у 1859 р. в Качанівці. Листувався з ним, збирав його рукописи, автографи, малюнки, офорти і все, що стосувалося його особи. На основі цих матеріалів створено Музей української старовини в Чернігові, де провідне місце посіла шевченківська колекція з 758 експонатів (Тарновський подарував її для музею Чернігівського губернського земства – тепер Чернігівський державний історичний музей). Дбав про відкриття пам’ятника Шевченкові в Києві. (Там само. С. 254 – 255.)

508

Віктор Миколайович Забіла (1808 – 1869) – український поет-романтик. Шевченко знав Забілу через В. Штернберга і в 1842 р. переслав йому, щоб заочно познайомитись, окреме видання поеми «Гайдамаки». Особисто познайомилися вони в 1843 р. в Качанівці, зустрічалися в Мойсівці в маєтку Т. Волховської. Взимку 1847 р. Шевченко відвідав Забілу на хуторі Забілівщині і намалював його портрет (не зберігся. Забіла є прототипом Віктора Олександровича в повісти Шевченка «Капитанша». Збереглося жартівливе послання Забіли до Шевченка. У паперах, відібраних у Шевченка при арешті, були вірші Забіли, які в протоколі допиту поета в «Третьому відділі» 26/IV.1847 p. названо пасквільними. Під впливом Шевченка посилилися соціальні мотиви у поезії Забіли. В 1861 р. Забіла супроводив домовину поета від Борзни до Канева, брав участь у похороні, разом з селянами впорядкував Шевченкову могилу на Чернечій горі. (Там само. Т. 1. С. 226.)

509

Іван Михайлович Корбе (1800 – 1868) – генерал-майор. Шевченко познайомився з Корбе не пізніше як у 1840 р. в Петербурзі; зустрічався з ним тут у 1843 – 1844, 1858 – 1861 рр. У 1844 – 1847 рр. бачився з ним в Україні, зокрема в Київщині, а також в маєтку Корбе, в селі Вейсбахівці, де збирались друзі поета Я. де Бальмен, В. Закревський, М. Маркевич та інші. Разом з Шевченком та іншими Корбе підписав жартівливого листа до М. Маркевича 22.І.1844 р. В 1852 р. через казанську комісаріатську комісію, очолювану Корбе, Шевченко отримав гроші, надіслані йому С. Гулаком-Артемовським. Шевченко згадував про Корбе у «Щоденнику» 8 і 11.IV.1858 p. i в листах до Тарновського (1842 р.) і С. Гулака-Артемовського (1852 р.). (Шевченківський словник. Т. 1. С. 316 – 317.)

510

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 22 – 23.

511

Катерина Федорівна Юнге (1843 – 1913) – дочка віце-президента Петербурзької акажемії мистецтв Ф. Толстого. В 1863 р. взяла шлюб з професором Медико-хірургічної академії Е. Юнге. До 1887 р. жила в Києві, у 1882 р. організувала тут жіночу рисувальну школу і керувала нею. Поет часто бував у Петербурзі в Толстих. Юнге вчилася у нього малювати, слухала його розповіді, перекладала його розмови з А. Олдріджем. 6.ХІІ.1859 р. поет записав їй в альбом вірш «Подражаніє Едуарду Сові». Юнге надрукувала спогади про Шевченка (1883, 1905 рр. Повністю опубліковані у 1913 р.). Ними зачитувався Л. Толстой. Про роль поета Юнге писала й в 1898 р. в листі до О. Кониського. Її спогади цінні для вивчення останніх років життя Шевченка. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 398.)

512

Якого саме Дарагана має на увазі Шевченко – невідомо. Можливо, це Максим Якович Дараган, який у 1834 р. закінчив Ніжинську гімназію (служив у міністерстві державних маєтків) і з яким Шевченко міг зустрічатися у знайомих. (Шевченківський словник. Т. 2. С. 389.)

513

Григорій Карпович Михайлов (1814 – 1867) – російський художник, учень і послідовник Венеціанова, академік Петербурзької академії мистецтв (з 1855 р.). Вчився разом з Шевченком у К. Брюллова. Автор жанрових картин, портретів, інтер’єрів. Шевченко не раз згадував Михайлова у повісті «Художник» і в « Щоденнику» як свого товариша по Академії й улюбленого учня К. Брюллова. (Там само. Т. 1. С. 404.)

514

Іван Максимович Скобелєв (1778 – 1849) – письменник реакційного напряму, генерал. Писав у жартівливо-розповідній манері під псевдонімом «Русский инвалид». З 1849 р. – комендант Петропавловської фортеці. Шевченко знав Скобелєва особисто і в листі до Г. Тарновського 26.І.1843 р. писав, що Скобелєв «випросив» у нього картину, намальовану минулого літа. Яка це була картина і де вона тепер, невідомо. В «Щоденнику» 8.VII.1857 р. Шевченко згадував «известного балагура Русского, инвалида Скобелева». (Шевченківський словник. Т. 2. С. 214.)

515

«Катерина» (полотно, олія), що її намалював Шевченко влітку 1842 р. в Петербурзі… Картину виконано на тему однойменної поеми, яка на той час була вже широко відомою. В живописному полотні художник не прагнув ілюструвати свій власний поетичний твір, а дав темі нове ідейнообразне трактування.

Використавши сюжет поеми, Шевченко намалював видатний твір побутового жанру, вперше в українському образотворчому мистецтві наповнивши його соціально-викривальним змістом. Спираючись на досягнення в живописі брюлловської школи, зокрема перебуваючи ще під впливом романтичних захоплень свого вчителя, він і темою соціальної несправедливості, і утвердженням моральної краси й чистоти простої української дівчини-селянки й елементами правдивої, предметно переконливої зображувальної мови (особливо у трактуванні колоритної фігури діда-ложкаря біля куреня) закладав основи критичного реалізму в українському мистецтві. Картина сповнена глибокого ліризму, палких почуттів і любові до простої людини, співчуття до її страждань. З великою майстерністю в ній відтворено характерний український пейзаж, холоднувате тло якого в контрасті зі світлими і яскравими акцентами в одягу дівчини (білосніжна сорочка, барвиста плахта й червоні фартух і стрічки) посилюють емоційний лад твору. Картина стала одним з найпопулярніших творів українського живопису. Зберігається в Домі-музеї Шевченка. (Там само. Т. 1. С. 284 – 285.)

516

Тарас Шевченко. Повне зібрання творів: у 10 т. Т. 6. С. 26 – 27.

517

Микола Михайлович Білозерський (1833 – 1896) – український фольклорист і етнограф ліберально-буржуазного напряму. Брат В. Білозерського. В статті «Тарас Григорьевич Шевченко