Читати книгу - "Підкова, Таша Павлова"

Вони й раніше сварилися, але щоб так відкрито Ірка розказала про свої почуття, було вперше.

— Ти, сука, забила гдє я тєбя нашол?!

В цей час жінка вихватила підкову у розгубленого чоловіка і встромила її йому у горлянку.

— Насладісь сваєй падковай. Чтоб ти здох, кабєль!

— Ір, — хрипів Влад і не розуміючи дивився в очі своїй колись коханої дружини, яка без жодного докору сумління та жалю, з перекошеним від злості обличчям, дивилася, як помирає її чоловік.

Влад Сердій вже майже рік помирав щодня. Кожного разу було як вперше. Страшно, боляче і в муках. Зараз, щось змінилося. Кров хлистала з його горла, він не міг промовити жодного слова, та в якусь мить він побачив перед собою не дружину Ірину, а ту українську відьму, що прокляла його.

«Ти помиратимеш щодня, поки не прийде твій час, відведений тобі долею» І в цей раз він точно знав, що вже напевно що помирає по справжньому. То он як йому було відведено померти, від руки власної дружини? Гірко й прикро було чоловікові, але разом з тим він відчув і полегшення, що нарешті його муки закінчаться.

— На тебе чекає пекло, — останнє, що сказала Ірина голосом Раїси.

«Ні!» — всеосяжний жах вдарив чоловіка, немов блискавка пронизала, спопеляючи, даючи зрозуміти, що не закінчилися його муки. Що все ще попереду.

Горіти в пеклі кожній паскуді, що прийшла зі зброєю на нашу землю!

Кінець