Читати книгу - "Ротація емоцій, Олена Воротнікова"

Руся редагувала на комп’ютері чужу історію, таку ж гірку, як і розповіді ще сотні тисяч українських родин і плакала. Її сльози котилися по щокам і плюхалися на клавіатуру, букви на екрані розпливлися, в горлі утворився ком, дихати стало неможливо…

 

«Руся, будь ласка, дихай! Подивись у вікно чи випий чаю».

 

Редакторка зробила глибокий вдих, провела долонею по вологому від сліз  підборіддю, перевела погляд на темне вікно і десь там високо в небі побачила тоненький молодий місяць, при з’явленні якого вона завжди загадувала бажання - так її колись навчила рідна бабуся. Руся раптово зрозуміла, що дуже хоче чаю, встала із-за робочого столу і пішла на кухню, залишивши на екрані розгорнутий текст.

Вже за пять хвилин вона сиділа у м’якому кріслі, підібравши під себе ніжки, з насолодою сьорбала гарячий зелений чай із великої жовтої чашки і знову, як заворожена, дивилася у вікно на молодий місяць.

«Трр» - почула Руся вібро-звук смс – звук на телефоні вона вимкнула ще у лікарні і покрутила головою у пошуках своєї торбинки, щоб прочитати повідомлення:

«Повітряна тривога. Пройдіть в найближче укриття. Загроза балістики, в повітрі ворожий Міг» і в ту ж мить в інших групах посипалися новини: є руйнування об’єктів інфраструктури, медичного закладу, є жертви, ДСНС працює….»

Руся, тремтячою рукою посунула від себе по поверхні маленького столика для чаювання телефон і ненавмисно перекинула чашку із чаєм. В очах знову заблищали сльози і вона, не рухаючись, дивилася,  як темно-зелена рідина витікала на стіл і далі на підлогу, утворюючи брудну калюжу…

 

«Знову сльози! Та що ж це за день? Де вже та подруга з пропозицією?».

 

«Тр-тр-тр» - на екрані телефону з’явилося фото її подруги.

Руся, привіт! – почула вона голос подруги, - ти куди поділася? Я цілий день тобі телефоную, вже почала думати хтозна що. У мене все, як завжди, Дано, - відповіла Руся, - цілий день у справах, то в лікарні, то зі своїми історіями за комп’ютером. А в тебе щось термінове? – вона закинула до рота шматочок темного шоколаду із дрібним горіхом, який лежав вже тиждень на столі. Ну так, термінове! – зацвірінькала весело Дана, -  у мене є пропозиція, від якої не можливо відмовитися. Не лякай мене, - тихенько посміхнулася Руся, коли проковтнула шоколад,  - якщо в тебе планується чергова подорож за кордон, то я – ні. І, взагалі, лікарка мені сьогодні назначила ротацію. Круто! Так і я про це!

Руся навіть не встигла і слово вставити про свої призначення, як подруга пішла в наступ.

Тобі давно треба переключитися хоч на пару днів на щасливі емоції, -  продовжувала тиснути на подругу Дана, - ти ж давно не була на морі? На якому морі? – після паузи запитала здивована Руся. На нашому! На Чорному! - прощебетала подруга, - так, слухай: у мене в Одесі запланована ділова зустріч, години на три, не більше. Їхати планувала я і моя компаньйонка, але вона  терміново виїхала в особистих справах за кордон і в мене є вільне місце в готелі. Уявляєш? Два дні на морі! Я відразу подумала про тебе, - без зупинки жебоніла Дана. - Квитки на потяг, якщо ти погодишся їхати, я зараз обміняю на твоє прізвище. Виїзд завтра. Так що?

 Від потоку інформації у Русі крутилося в голові:

Як завтра? В мене купальника немає, валіза не зібрана, рука поламана, врешті решт, у мене робота, - перерахувала вона ще не усі свої причини відмови.

З того боку слухавки було чутно, як подруга торкається довгими нігтиками клавіш свого ноутбука. Ще пару хвилин, і - «дзінь» – на телефон Русі «прилетіли» квитки на потяг.

У тебе завтра цілий день на пакування і все таке. Поїзд нічний, - радісно тараторила Дана, - ввечері за тобою заїду на таксі, чекай! Вона вимкнула слухавку, поки Руся не почалися заперечувати.

 

«На сьогодні досить мого втручання. Найближчим часом, сподіваюсь, ти впораєшся без мене, красуне. Тільки б нічого не летіло в Україну з боку ворогів…» не встиг я відправити звіт Творцю, як на телефон Русі прилетіло, без мого погодження, нове смс:

«Я завтра буду в твоєму місті. Може зустрінемося? – Кум».

 

Кінець