Читати книгу - "Після тиші , Victoria Chukhriy"

Декілька років тому…

Денис вперше побачив Софію на концерті в маленькому клубі, де він виступав із кількома піснями перед невеликою аудиторією. Вона стояла в дальньому кутку залу, майже ховаючись за іншими глядачами, і здавалося, що намагається залишитися непомітною. Її довге каштанове волосся спадало на плечі, а погляд був спрямований на сцену з такою увагою, наче вона бачила лише його.

Коли він співав, їхні очі зустрілися, і в ту мить щось змінилося. У його серці промайнула дивна емоція — немов він уже знав її. Немов ця дівчина була кимось, кого він давно чекав, але тільки зараз зустрів.

Після виступу він підійшов до неї.

“Привіт, я Денис. Бачу, ти уважно слухала.”

Софія підняла погляд і трохи ніяково посміхнулася. “Привіт. Так, ти добре граєш. Особливо остання пісня.”

“Дякую. Мені було важливо, щоб хтось це відчув. Ти художниця?” — запитав він, помітивши блокнот у її руках.

“Так, малюю, коли приходять емоції. Сьогодні вирішила прийти і надихнутися музикою.”

Їхня розмова тривала довго. Вони пройшлися нічним містом, ділячись історіями про свої мрії. Денис розповів про свою музику і як він хоче стати відомим, щоб досягти більшого. Софія говорила про мистецтво, про свою потребу малювати те, що люди не помічають.

Їхня перша зустріч стала початком чогось глибшого.