Читати книгу - "Після тиші , Victoria Chukhriy"

Коли їхні стосунки тільки починалися, все здавалося легким і безтурботним. Денис і Софія проводили вечори, гуляючи порожніми вулицями після його виступів, або сидячи в невеликих кафе, обговорюючи музику, мистецтво та свої мрії. Софія малювала, надихаючись його піснями, а Денис писав нові композиції, під впливом її спокою і краси.

Однак, коли кар’єра Дениса почала стрімко зростати, світ навколо них змінився. Вже не було затишних прогулянок без сторонніх очей. Кожен вихід на вулицю перетворювався на підступну гру з папараці. Софія відчувала на собі погляди навіть тоді, коли просто йшла по магазинам або займалася буденними справами.

Одного разу, коли вони сиділи в невеликому кафе після концерту, до них підійшли кілька фанатів.

“О, це ви — Денис! Можна автограф?” — одна з дівчат подала блокнот, не звертаючи уваги на Софію.

“Звісно,” — відповів Денис із звичною усмішкою, підписуючи блокнот. Софія спостерігала за цим із сумішшю розчарування і незручності. Вона завжди намагалася залишатися поза увагою, але ця постійна присутність фанатів починала виводити її з рівноваги.

“Ви разом?” — запитала інша дівчина, поглядаючи на Софію. Софія відчула, як серце стиснулося.

“Так, ми разом,” — відповів Денис без вагань. Але в його голосі прозвучала нотка безтурботності, яка ще більше вколола Софію.

Після цього інциденту вона стала частіше уникати місць, де могли бути фанати. Її стриманість і віддаленість почали помітно впливати на їхні стосунки.

Минали місяці, і Денис ставав все більш відомим. Він більше часу проводив у студіях та на гастролях, і все менше в його житті залишалося місця для звичайних речей, які колись об’єднували його із Софією. Преса стала активно висвітлювати його життя, постійно пліткуючи про його стосунки з Софією, вигадуючи історії про їхні конфлікти або ймовірні зради.

Софія почала втрачати спокій. Кожного дня вона читала нові заголовки, де її зображували то як молоду зірку, що шукає слави поруч із відомим музикантом, то як тиху, “нецікаву” супутницю Дениса, яка ніяк не підходить для нього.

“Чому вони це пишуть?” — якось запитала вона Дениса, коли переглядала чергову статтю в таблоїді. “Я не просила бути частиною твого публічного життя.”

Денис знизав плечима. “Це просто частина гри. Вони завжди будуть вигадувати. Ми не можемо це контролювати.”

“Але я не хочу грати в цю гру,” — відповіла вона. “Моє життя не має бути відкритою книгою для них.”

Одного вечора, після ще одного концерту, Софія вирішила не йти на афтепаті, де зібралися всі друзі Дениса, журналісти та інші знаменитості. Вона знала, що їй там не місце. Вона залишилася вдома, розклавши свої матеріали для малювання. Але навіть в мистецтві вона не могла знайти спокій — думки про публічність і постійний тиск переслідували її.

Денис повернувся додому пізно вночі, на підпитку після веселощів з друзями. Він відчинив двері квартири й побачив Софію, яка сиділа на підлозі в своїй студії, оточена полотнами та ескізами.

“Ти чому не прийшла?” — запитав він, трохи захмелілий, але в його голосі вже прозвучала образа.

“Я не можу більше витримувати всі ці вечірки, Денисе,” — відповіла вона, навіть не підіймаючи на нього погляд. “Це не мій світ.”

“Твій світ? Софіє, ти знала, що це частина мого життя. Ти ж казала, що підтримаєш мене, що будеш поруч.”

Вона нарешті підняла очі й подивилася на нього. “Я казала, що буду поруч, але я не казала, що зможу стати частиною всього цього.”

Ці слова вдарили по ньому болючіше, ніж він очікував. Денис завжди вірив, що його успіх — це успіх і для неї, що вона буде гордитися тим, що він досяг. Але виявилося, що для Софії це було лише джерелом болю і відчуження.

З кожним днем відстань між ними ставала все більшою. Денис намагався захистити Софію від уваги, яку вони отримували, але це було неможливо. Журналісти переслідували їх, фанати з’являлися у найнесподіваніших місцях. Одного разу, коли вони вийшли прогулятися парком, папараці почали фотографувати їх, не давши їм спокою навіть на кілька хвилин. Софія намагалася триматися, але врешті не витримала.

“Я більше не можу,” — сказала вона тихо, коли вони повернулися додому. “Це не для мене, Денисе. Я не можу бути під постійним тиском.”

“Що ти хочеш сказати?” — запитав він, не зовсім розуміючи, до чого вона веде.

“Я хочу повернути собі своє життя. Я хочу знову стати простою Софією, а не дівчиною відомого музиканта. Я хочу малювати, жити своїм життям без цієї постійної уваги.”

Денис подивився на неї, відчуваючи, як серце стискається від тривоги. “Ти хочеш піти?”

“Я не знаю… Я просто більше не можу так жити. Це не те, чого я хотіла.”

Вона обійняла його, а він стояв мовчки, не знаючи, що сказати. Це була перша справжня тріщина в їхніх стосунках, і Денис відчував, що ця тріщина тільки збільшиться.

Конфлікт зростав із кожним днем. Софія все більше віддалялася, намагаючись знайти себе в мистецтві і втекти від того життя, яке поглинало Дениса. А він, зі свого боку, не міг зупинити стрімкий розвиток своєї кар’єри. Кожен новий концерт, кожне інтерв’ю, кожна новина про нього тільки погіршували їхній стан.

Одного вечора, після чергової великої сварки, Софія вирішила, що більше не може цього витримувати. Вона зібрала свої речі і пішла, залишивши Дениса в квартирі, яка раптом стала холодною і чужою.