Читати книгу - "Після тиші , Victoria Chukhriy"

Дні після їхньої останньої сварки тяглися для Дениса безкінечно. Його квартира, раніше наповнена творчістю та сміхом Софії, стала холодною й пустою. Вона пішла без прощальних слів, залишивши лише кілька своїх картин на стінах, як нагадування про час, коли вони були щасливі.

Денис намагався заспокоїти себе тим, що зосередиться на роботі. Він завжди вірив, що музика зможе замінити йому будь-які емоційні труднощі. Але кожен новий концерт, кожна нова пісня лише посилювали його відчуття самотності. Кожна пісня, яку він грав, відлунювала в його серці болем від втрати.

“Ти повинен рухатися далі,” — постійно говорив йому менеджер під час репетицій. “Софія — це минуле. У тебе є все, що потрібно для успіху: фанати, слава, великі сцени. Ти не можеш дозволити собі зациклюватися на одній дівчині.”

Але це було не так просто. Софія була для нього не просто “однією дівчиною”. Вона була його натхненням, його музою. Вона бачила його таким, яким він був насправді, і підтримувала тоді, коли інші бачили лише чергову зірку. Її відхід залишив у його житті величезну порожнечу, яку ніщо не могло заповнити.

Перші місяці після її від’їзду Денис постійно думав про те, що міг би зробити інакше. Він прокручував у голові їхні розмови, намагаючись зрозуміти, де припустився помилки. Він згадав їхню першу сварку, коли Софія вперше висловила свої сумніви щодо публічності їхніх стосунків.

“Я відчуваю себе ніби на сцені, навіть коли тебе немає поруч,” — сказала вона одного разу, коли вони поверталися з чергової події, де він виступав. “Усі ці камери, запитання… Я просто хочу бути собою, а не частиною твоєї вистави.”

Тоді він не сприйняв ці слова серйозно. Він думав, що це тимчасово, що вона звикне до його нового життя. Але тепер він усвідомив, наскільки важливо було для неї зберегти свою приватність і ідентичність.

Щоразу, коли він думав про це, його серце стискалося від провини. Він бачив, що втрачає її, але нічого не зробив, щоб зупинити це. І тепер було запізно.

Софія, тим часом, знайшла свій притулок у невеликому містечку. Вона переїхала туди майже одразу після того, як залишила Дениса. Це було місце, де її ніхто не знав, де вона могла знову стати простою художницею, не пов’язаною з гучними іменами чи медіа. Вона працювала в маленькій галереї, виставляючи свої картини, і почала відновлювати свій внутрішній спокій.

Та, незважаючи на зовнішній спокій, її серце також було в ранах. Вона любила Дениса, навіть коли він вибирав свою кар’єру над нею. Їй було боляче залишити його, але ще болючіше було бачити, як їхні стосунки руйнувалися через те, що вона не могла жити в його світі. Їй потрібно було відірватися від цього, щоб знайти себе.

Її життя в новому місті було простим, але задовольняючим. Вона малювала, навчала дітей мистецтва і намагалася знову побудувати своє життя. Проте кожного разу, коли вона бралася за пензель, образ Дениса виникав у її думках. Вона згадувала, як вони разом гуляли по місту, як він писав пісні про неї. Здавалося, що він завжди був десь поруч, навіть якщо вона намагалася забути його.

Софія також не говорила нікому про те, що відбувалося з нею після їхнього розриву. Втрата їхньої дитини стала для неї великим ударом, який вона не могла поділити навіть з найближчими друзями. Вона вирішила залишити це в минулому, бо була впевнена, що Денис, поглинений своєю кар’єрою, не зрозумів би її біль.

Минуло два роки. Денис досяг вершини успіху. Його ім’я стало відомим не тільки в рідній країні, але й за її межами. Його гастролі тривали місяцями, квитки розкуповували за лічені години. Він мав все, про що мріяв. Але жоден успіх не міг заповнити ту порожнечу, яка залишилася після відходу Софії.

Він почав уникати публічних заходів після концертів, перестав з’являтися на світських подіях. Навіть його команда помітила, що він став більш замкненим. “Це частина життя зірки,” — пояснював менеджер. Але Денис більше не вірив у це. Слава більше не приносила йому задоволення.

Одного дня, коли Денис був на гастролях, він випадково побачив в інтернеті новину про одну з виставок у маленькій галереї в провінційному містечку. На фотографії він упізнав одну з картин Софії — ту, яку вона почала малювати ще тоді, коли вони були разом.

Він не міг повірити своїм очам. Ця картина стала для нього символом того, що їхнє минуле все ще живе в її мистецтві. В ту мить він зрозумів, що мусить її знайти.

Денис вирішив, що його наступна відпустка буде не для відпочинку на курортах чи нових виступів. Він поїде в те містечко, де живе Софія, і спробує повернути те, що колись було для нього найважливішим.