Читати книгу - "Казки Монашки 5 Вірінея, Монашка"

— Драго, з величезним задоволенням. Чим зможу – допоможу. Навіть чим не зможу – теж допоможу, — дракон засміявся.

Повернулися на Землю. Якщо в минулому, щодня з Неєю відбувався якісний секс, то тут ми настільки виснажилися, що попадали, наче мухи від дихлофосу. Хоча за кілька годин знову були на ногах. Знайшли безлюдне містечко і понад дві години гасали один за одним із неймовірними швидкостями. Я навіть віддав Їй подарунок Маурена. Його чудові «кіптюрики».

До речі, зовні неможливо зрозуміти, чи це елемент одягу, чи потужна зброя. Адже ці гострі броньовані «кігті» з'являлися лише за потреби, але розпороти вони могли не лише Інвірську броню. Вони унікальні. А все тому, що незадовго до відльоту з Атлантиди вчені розробили абсолютно новий принцип броні. У результаті обробки всієї нашої зброї та різноманітної броні, все ставало разів у п'ятдесят міцнішим і в стільки ж разів менш крихким. Тобто зараз мечем Арихонів або королівськими шакрамами (обробленими, звісно) можна було пошматувати навіть броню Кирсіра.

Близнюки на ніч навіть не з'явилися додому. У них там свої заморочки. Імовірно, старійшина готував усіх до майбутніх змагань. Але з Лією все ж перед сном зв'язувалися. Ранок видався тривожним. Знову ми з Неєю залишилися вдвох. Але незабаром до нас завітав посол Кверк. Розповіли йому про свої пригоди. Звичайно, всього не розповідали, але йому і того, що розповіли, вистачило з головою. Нея навіяла йому, що нам дуже ніколи, а йому терміново потрібно повернутися у свою резиденцію. І знову ми залишилися самі, щоправда ненадовго, оскільки повернулася Лія і всі разом полетіли на корабель Драго.

Я, хоч і бачив його зсередини, але, так само, як і решта, із захопленням дивився на громадину, що наближалася. Місто в Атлантиді було набагато меншим за цей корабель. Маючи такі величезні розміри, Велес міг швидше будь-який з відомих мені кораблів набрати швидкість. Та й швидкість його значно вища від усіх цих кораблів. А за активованої невидимки його неможливо виявити ні електронікою, ні візуально.

Коли ми з'явилися на Велесі, там уже перебувала команда Драго в повному складі, а також Інвір та Маурен. Інквізитори проміжних цивілізацій мали з'явитися хвилин за двадцять. Усі стояли невеликими групками. У кожній групі йшло активне обговорення майбутніх змагань. Старші пояснювали «молоді» (молодшим за 600 років за Земним обчисленням), як відбуватимуться змагання, «розжовували» їм правила.

— Вітаю вас, Земляни! — загуркотів голос Драго, і всі одразу ж повернулися в наш бік, — здрастуй, Неє, — звернувся він безпосередньо до дівчини. Попри зовнішній спокій, дракон був стривожений і в сум'ятті. Але це могли відчути лише я чи Нея.
— Увага всім! Прошу познайомитися з майбутнім інквізитором, представницею Землян, Вірінеєю. Я впевнений, що вона займе гідне місце в нашій команді.
На кілька миттєвостей запанувала тиша. Усі з цікавістю розглядали Нею.

— Шефе! — несподівано вигукнув один з інквізиторів, побачивши на поясі Неї молот Тора, — навіщо ти притягнув із минулого цю продажну стерву? Вона продала Тора, продасть і нас, — усі інквізитори невдоволено забурчали. Але наступної миті пролунав гучний регіт. Інквізитор, що обурювався, почав квапливо намагатися втримати на собі броню, яка на очах розповзалася, порізана на шматки. Як саме Нея це зробила, ніхто, крім мене та дракона, не встиг помітити.

— Дарма ви, батечку, так необережно ображаєте незнайомих. Потрібно бути ввічливішим, — зовні спокійно заперечила Нея на звинувачення, — це вам за продажну стерву. Я навіть не вимагаю вибачень за несправедливу образу. Але, якщо подібне повториться, я вам переламаю кінцівки.
— Драго, ти ж із Воганом брав участь не в одній сотні боїв. Навіщо ти йому броню порізав? Через цю паскуду? — обурився інший інквізитор.
Одне з його крил одразу ж виявилось переламаним.

— Ламати і друге крило? Чи ви зрозуміли, що не можна нікого ображати? — Нея, злевітувавши, ніби «стояла» в повітрі. При цьому вона тримала на злам друге крило. Внутрішньо дракон радів, але зовні був сердитий.
— Неє! Припини калічити хлопців! — дівчина не поспішаючи повернулася на своє місце, — ви забули кодекс честі інквізитора?! Та й узагалі, ви буцім щойно з дитячого садка. Яка ганьба! Одразу два моїх інквізитори виявилися переможеними! І ким переможені? Лише претендентом в інквізитори! У такому випадку всю нашу команду потрібно розігнати, як слабаків! — гримів на все приміщення дракон.

— Бархане! Ти вважаєш, що це я порізав Вогану броню? Чим? У мене немає при собі жодної зброї. Ти ж чудово знаєш, що на своєму кораблі я броню не одягаю і зброї не ношу. Хіба що кігтями. Але невже я такий тупий, що ламатиму кігті об його броню? Неє! Поламала крило – вилікуй!
— Слухаюсь, старійшино Драго, — дівчина знову «підлетіла» до інквізитора з поламаним крилом, менш ніж за хвилину воно було в такому стані, ніби й не ламалося.

— Шефе! — вигукнув ще хтось із інквізиторів, — а це випадково не твій фантом? Адже броня Вогана лише порізана, а на ньому жодної подряпини. Хто ще може так ювелірно пошматувати інквізиторську броню?
— Перевір, — гримнув незадоволено Драго. З натовпу інквізиторів виповзло щось з випученими очима. Голова трохи нагадувала голову королеви Шеньшер. Лиш очі не фасеточні.

— Дівчино, дозвольте? — Нея кивнула, і воно кілька разів проповзло навколо неї.  Вона навіть відчула магічне сканування.
— Хлопці, це не фантом старійшини. Хоча швидкість рухів не поступається йому. Аура на всі сто збігається з аурою Землян.
Поки все це відбувалося, майже всі перебували в заціпенінні.

— Усе! Погралися й досить! Скоро з’являться інквізитори Кирсіра. Ага, ось і вони, — у приміщення телепортувалася майже сотня бійців найрізноманітніших цивілізацій, і одразу ж схилилися у вітальному жесті.
— Зібралися всі. Сьогодні в нас напружений день (чи ніч). Хоча яка різниця?  Найближчим часом відбудуться змагання. Інквізитори старійшини Кирсіра між собою (а ми повболіваємо). Потім моя команда змагатиметься, а вони разом із гостями повболівають за наших бійців.

До речі, в цих змаганнях братиме участь претендентка в інквізитори, Вірінея. По закінченню, ми всією командою вирішимо: приймати її до нас чи ні. Змагання проводяться у два етапи. Перший – це дуелі на човниках. Дуелі проводяться протягом хвилини з кожним, незалежно від результату, а потім лише підраховується кількість перемог. Після цього хвилинний рукопашний бій без застосування зброї. Теж із кожним. Кількість перемог підсумовується.

Якщо в боротьбі за перше-друге місце виявиться в бійців однакова кількість перемог, то між ними проводиться ще один бій. Та не все так просто, як вам би хотілося. Наші гості люб'язно погодилися допомогти нам у проведенні змагань. І виступати ви абсолютно всі будете на однакових човниках чи то Інвірських, чи то Мауренівських. Як випаде жереб. Але не забувайте, що човники без боєзапасу, буде ввімкнена лише лазерна указка.

Жереб випав на Інвірські човники. Одразу ж з’явилася голограма з видом човника і його ТТХ.
— Шановний командувач Альянсу, — звернулася телепатично до Інвіра Нея, — ви дозволите мені на час змагань змінити деякі характеристики човника?
— Які саме? — Інвір спробував приховати здивування. Здивування не лише від того, що Нея звернулася телепатично тільки до нього (він чудово відчував, що їхнього діалогу інші не чують), а й від того, що вона, лише поглянувши на характеристики, вже захотіла щось змінити.
— Я б хотіла зменшити разів у десять-п'ятнадцять час відгуку човника на керування. І ще. Ви дозволяєте використовувати човник на граничних режимах?

— Юна леді, ким ви себе уявили? Не кожен Інвір у змозі керувати човником на граничних режимах. А ви, жодного разу не випробувавши човник хоча б на крейсерських режимах, уже намагаєтеся щось удосконалити. Якщо ви не дорожите своїм життям, то робіть із човником, що забажаєте, — обурився Інвір.
— Вельми дякую, генерале, — незворушно подякувала Нея.

Першими почали змагатися інквізитори Кирсіра. Попри те, що вони вперше керували такими човниками, ці хвилинні бої нагадували «скажені» каруселі. Недарма колись принц Арихонів казав, що інквізитори – круті бійці. Навіть для Лії швидкості та фінти деяких інквізиторів виявилися непідвладні. Буквально всі глядачі з азартом спостерігали за діями бійців. Я озирнувся навколо. Усі інквізитори Драго напружено стежили за боями. Деякі уявляли себе на місці пілотів, і відхилялися в один чи інший бік, ніби вони керували верткими корабликами. Одночасно проходило до десятка боїв.

Велес показував усе. Як йому вдавалося стежити за всіма відразу? До того ж завжди, все було схоплено у відмінному ракурсі. Глядачі теж розбилися на групи біля голограм. Чортів Велес, навіть голограми розмістив так, що ніхто не виглядав з-за спини один одного. Усім усе було чудово видно. Можна лише повернути голову трохи вбік і милуватися вже іншим поєдинком. Певно, Нея недарма хотіла зменшити час відгуку.

У багатьох випадках усе вирішувала саме реакція бійця. Те, що бійці всі без винятку застосовували уповільнення часу, глядачі бачили (самі чинили б так само). Але не завжди вдавалося виграти більш досвідченому. Під кінець я звернув увагу на таблицю результатів. З величезним відривом лідирував Мандрівник (76 перемог із 89 боїв). На жаль, близнюки, хоч і не були останніми, але перебували внизу таблиці.

Коли втомлені бійці знову з'явилися на Велесі, їх уже зустрічали, як давніх друзів. Майже в кожного з'явився свій фанат, свій уболівальник із команди Драго. Почався стихійний «розбір польотів». Але ніхто нікого не засуджував за помилки, а навпаки підказували, як би вони вийшли з такої складної ситуації. З огляду на те, що це не новачки, які щойно закінчили училище космофлоту, а досвідчені, унікальні бійці, то, природно, й обговорення було відповідним.

Навіть Інвір, Маурен та Лія нарівні з іншими бійцями обговорювали проведені бої. Близько півгодини вже йшло жваве обговорення. Кирсір кілька разів поривався зупинити, але Драго не дозволяв.
— Колего Кирсіре, я за всю свою кар'єру інквізитора не пригадаю такого. Ти розумієш, що цим дружнім ставленням між нашими командами, ми зробили крок на нову сходинку. Сходинку дружби та взаєморозуміння. Ось зауваж, як твої бійці проводжатимуть моїх на змагання.

— Здогадуюся, — не приховуючи усмішки, відповів старійшина.
— Припинили балаган! — гримнув голос Драго, — усім бійцям команди інквізиторів вищих цивілізацій, зайняти вихідні позиції!
Кожному було побажання успіхів й запевнення, що хтось обов'язково буде за нього вболівати. Лише Нея стояла окремо. Навіть близнюки в компанії. Але ж вона ще не інквізиторка. І ніхто її не бачив у бою.

— Доню, відкинь усі емоції вбік, — напучувала Лія, — вони в бою лише заважають. Уяви, що ти на спарингу з Олексою (кілька років тому). Немає ні злості, ні образи, ні радості. Є лише противник, та кораблик, слухняний твоїй волі.
— Нея, у мене лише одна порада. Це тренувальний бій. Будь шляхетною і терпимою до помилок інших. Але, як і в справжньому бою може трапитися все, що завгодно. Ти маєш бути готова до будь-якого повороту подій. До речі, ти пам'ятаєш унікальну особливість Кверків?
— Звичайно. Здатність уповільнювати швидкість роботи електроніки. Але я не буду цю здатність застосовувати. З мого боку так нечесно.

— Саме так. Успіхів тобі. Ми тебе чекаємо зі стовідсотковою перемогою.
— Дякую, — Нея «випарувалася». Вона зробила так, як і хотіла. За кілька секунд до бою влізла в програму бортового компа човника та змінила швидкість реакції човника на управління. Що це їй давало? Човник, яким вона керувала, реагував на її управління набагато швидше, ніж інші човники. Ми з Лією прикипіли до голограми, на якій жваво мотався кораблик Неї. Уже половина бійців провела по одному бою. Деякі навіть по два. Раптом з одного човника пролунав тривожний голос:

— Човник не керований. Він постійно повертає вправо. Я зараз вріжуся в корабель. Катапультуватися не виходить, — ще звучав тривожний голос інквізитора, а я вже повернув голову до цієї голограми і зрозумів, що за кілька секунд човник розіб'ється об міцну броню корабля, який стоїть поруч. Пілот відчайдушно намагався підпорядкувати собі човник.

Роздумувати було ніколи. Мить – поруч зі мною стоїть Інвір (командувач Альянсу). Наступної миті повернув голову до голограми, щоб телепортнутися фантомом Інвіра в човник, але мене випередили. У штурманському кріслі, поруч із переляканим пілотом, уже сидів Інвір, командувач Альянсу.

Я прибрав фантома, але боковим зором помітив, що справжній Інвір стоїть тут і з подивом дивиться на голограму. Значить там фантом. Але чий? Раптом човник в одну мить (аж ніяк не під дією своїх двигунів) виявився розвернутим майже на сто вісімдесят градусів і, несподівано зупинившись, кулею метнувся від корабля. Усі з полегшенням зітхнули. Лиш Інвір з величезним здивуванням втупився в голограму, що показувала аварійну ситуацію. Він не міг зрозуміти, яким чином він опинився в тому човнику. Тим більше, що в цей момент він реально перебував на кораблі Драго. Але хто ж тоді запобіг аварії? Старійшина?

Човник попрямував до корабля Драго.
— Велес, прошу дозволу на швартування, — почувся голос, як дві краплі схожий на голос генерала.
— Гаразд. Дев'ятий ангар.
— Генерале, чому човник мене не слухався? — нарешті в переляканого інквізитора прорізався голос (він бачив поруч із собою грізного Інвіра з п'ятнадцятисантиметровими лезами-кігтями).
— Не потрібно порушувати вимоги змагань.

— Я нічого не порушував! Які правила я порушив?
— Дурень ти! Нахрена тобі в спортивному бою зброя?
— Я ніколи не розлучаюся зі своєю зброєю. Та яке відношення це має до відмови човника?
— А казав, що не порушував. На віражі ти своєю зброєю зачепив і вимкнув керування. Човники призначені для управління Інвірами, а не такими розгубленими, як ти.

Коли управління вимкнено механічно, то телепатично ти вже нічого не зможеш зробити. У результаті міг сам загинути і розбити човник. Якщо вже не міг катапультуватися, то хоча б телепортнувся на корабель, а човник автоматично перемкнувся б на керування від корабля і сам міг повернутися на корабель. Ееех! А ще інквізитор! — човник почав швартування, а фантом зник.

Весь цей діалог транслювався Велесом на голограму. Тож усі знали причину аварії. Більше цей інквізитор у човник не сідав, а поповнив ряди глядачів. Інвір подумки подякував Драго (він вважав, що це старійшина своїм фантомом запобіг аварії).
— На жаль, генерале, я запізнився. Та й з моєю вагою човник так жваво не злиняв би від корабля.
— Але, тоді хто?!
— Схоже, що це Вірінея запобігла аварії. Я лише встиг розвернути човник, а вона його від зіткнення з кораблем врятувала.

Решта продовжували бої, не звертаючи уваги на цю аварійну ситуацію. Навіть Нея, як ні в чому не бувало, продовжувала битися з противником.
— Неє, твоя робота?
— Олексо, ти про що?
— Запобігла аварії.
— Я всього лише рятувала інквізитора. Він просто розгубився.

Кількість боїв у кожного бійця вже перевалила за п'ятдесят. У Неї поки що не було жодної поразки. Сердечко в мене завмирало неодноразово. Здавалося, що ось зараз по ній влучить постріл противника. Але в останній момент вона ухилялася від пострілу. Почався черговий бій Неї. Минуло вже секунд сорок шаленої круговерті човників. Раптом сталося непередбачене.

Її противник катапультувався (як потім виявилося – випадково). Але наступної миті на шляху інквізитора, який вилетів зі свого човника, опинився човник Неї з повністю відкритою командною рубкою. Інквізитор влучив точно в штурманське крісло і в цей момент командна рубка знову закрилася. А човник інквізитора з керуванням від корабля повернувся на місце.

Пришвартувавшись, Нея попросила Драго, щоб він дозволив, не зараховувати поразки цьому інквізитору, а провести повторний бій. Усі були приємно здивовані таким вчинком, але навіть повторний бій закінчився беззаперечною перемогою Неї. Бої на човниках закінчилися. Без жодної поразки тільки Нея. Вона була беззаперечним лідером.

Та попереду ще більше сотні рукопашних боїв. Коли всі учасники змагань опинилися знову на кораблі Драго, почувся тихий голос Кирсіра (але його почув кожний, ніби він звертався до когось конкретно):
— Вірінеє! — усі інквізитори команди Драго розступилися, і Нея постала перед старійшиною окремо від усіх, — Вірінеє, я і всі інквізитори моєї команди вражені твоєю майстерністю володіння бойовою технікою. Твоєю шляхетністю, а також неординарними діями в непередбачуваній аварійній ситуації. Ти справжній майстер і гідна звання інквізитора, — він опустився перед Неєю на коліно і схилив голову. Слідом за ним точно так само встали всі інквізитори його команди. Побачивши таке, майже половина команди Драго опустилися на одне коліно, повернувшись обличчям до Неї.

— Старійшино Кирсіре, підніміться, будь ласка, — вона підняла Кирсіра, а сама опустилася перед ним на одне коліно, — я навіть ще не інквізитор. І не гідна, щоб переді мною командир інквізиторів схиляв голову. Будемо вважати, що все сталося навпаки.
— Дівчинко, якщо раптом інквізитори Драго відмовлять тобі в прийомі, ми будемо дуже раді бачити тебе серед нас.

— Егей! Колего Кирсіре! Не займайся агітацією! — загуркотів дракон, — крім того, невідомо ще, як вона покаже себе в рукопашному бою.
— Вибач, колего Драго. Не втримався, — відповів старійшина.
— Інквізиторам Кирсіра приготуватися до рукопашних боїв. Бої відбуватимуться в третьому ангарі. Одночасно по 10 боїв. Тож уважно слухайте вказівки мого корабля, щоб не сталося поразки за неявку на бій, — одразу всі заметушилися.