Читати книгу - "Фарс-мажор"

просто не розуміє їхнього покоління.

9 січня, п'ятниця

А я все чекаю, коли наша Мотря приїде до нас на канікули, та щось-таки заважає їй. Цікаво, що? Мотря каже, що намагається збагнути, хто вона така, прислухається до шуму вітру і плескоту хвиль своєї душі.

Мотрю я виховував на найкращих зразках української лірики, з дитинства прищеплював їй смак до художнього слова. Дарував їй книжки наших прекрасних поетес. Привчав римувати. І моя школа дала свої плоди.

Ось, наприклад, як трепетно і поетично пише моя Мотря.

Мотря Порядна ПЕРСЕЙ Стояла ніч, на зорі я дивилась з башти, І свічка воском плакала у мене на столі, Хвилину тому я читала лірику Забашти, Й зібрались зморшки на дівочому чолі. Чому щодня ти дивишся на іншу жінку? Чому не глянеш у мій бік хоча б на мить? І хто між нами збудував цю кляту стінку, Яку не в змозі мої почуття розбить? Тікаю я від подруг всіх і криюсь від людей, І потай сльози ллю в подушку і в хустинку, Не можу жити я без тебе, красеню Персей, Знайди для мене щось у серці на хвилинку. Та де там! Марно. Я для тебе зовсім нецікава, Не помічаєш ти мою любов і поетичний світ, Тобі на думці тільки необтяжлива забава, Зірвати хочеш ще один жіночого кохання цвіт. Ну що ж, таке мені, по всьому, випало життя, На ньому трапиться ще терену усякого багато, А ти, мій красеню, колись зазнаєш мук і каяття, За те, що серце чисте відштовхнув пихато.

По-моєму, дуже і дуже. І яке шляхетне ім'я дала своєму героєві – Персей. У цьому вчувається дух давньогрецької міфології, глибокий символізм і пошук свого ідеалу прекрасного. Десь так і я в юності писав, стиль мій. Не зганьбила доця нашого прізвища. Недарма мені її хвалила декан факультету, Магдалина Цуцик. Казала, що Мотря – це неординарна особистість, лідер першого курсу, вже сформований талановитий поет з правильним поглядом на життя, батьківщину, всесвіт. Лірична струна Мотрі притягує до себе, і ти дослухаєшся до неї і віриш їй. Довкола Мотрі гуртуються найобдарованіші студенти її курсу. І до того ж, така скромна дівчина, без жодного натяку на пиху через такого відомого в поезії батька.

Якому батькові не буде приємно почути таке?

10 січня, субота

Подзвонила Мотря, спитала, що таке петинг.

Сказав, що це передумова до дорослого світосприйняття, за яку відповідають ерогенні зони.

20 лютого, п'ятниця

Більше місяця хворів на грип, нікуди не виходив, часу згаяно море. А міг же до Єгипту поїхати, відсидітися там. Нічого не писалося. А це ще гірше за грип. Це саме те, що називається творчою кризою. Гіршого годі і уявити для поета. Щодня лікувався по-народному. Перцівкою та оселедцем.

21 лютого, субота

Ніяких новин від колег по перу. Холодно, розумію.

22 лютого, неділя

Ну хоч би щось сталося, що б зрушило мене з мертвої точки! Хоч би який сюжет для моєї творчості!

Все тихо, як у часи застою. Немає творчої активності мас.

24 лютого, вівторок

Дзвінок із Спілки! Знову дав про себе знати отой тогорічний ганебний заколот у Спілці письменників України! Новий скандал у нашому творчому середовищі!

Ще 29 жовтня минулого року групка розкольників на чолі з Наталею Околітенко нелегітимно зібрала так звані «загальні збори» Спілки письменників у Пущі-Озерній, висловила недовіру нашому голові й обрала нового голову, ту ж таки Наталю Околітенко! В ніч проти 3 листопада група людей у цивільному вдерлася в приміщення рідної Спілки, прихопивши з собою і постіль, і повний пакунок з бутербродами, намагаючись протриматись до ранку і викликати всеукраїнський резонанс. їх стримувала лиш чергова у вестибюлі, яка викликала міліцію, скориставшись єдиним працюючим телефоном у вестибюлі. Далі почався штурм Спілки невідомими автоматниками з чорного ходу, поки не прибула міліція. Міліція заарештувала чергову і відвезла її до Печерського райвідділка для дачі свідчень. Скоро прибув Ярівчанський з письменниками і залагодив ту ганьбу, визволив чергову з буцегарні і відновив статус-кво.

Отака нечувана колотнеча серед митців, суди почалися, апеляції, касації. Кажуть, збанкрутіла влада хоче наш Будинок письменників захапати під провладний виборчий штаб, розпродати будинки творчості в Ірпені, Одесі, Коктебелі і Ялті.

В Ірпені, де я живу і працюю!

Боже ти мій, і це в нашій Спілці, яку створювали, плекали і підносили до нових висот наші класики! Це в нашій Спілці, що є останнім бастіоном духовного єднання нації! Яка ганьба!

25 лютого, середа

Мені весь час дзвонять побратими, визначають мою позицію. Хтось самоусунувся, хтось закликає скликати позачерговий з'їзд письменників. Чекають і мого слова. А що казати людям? Поки що кажу, що ми живемо у тяжкі часи, а всі ті негаразди лише загартовують нашу націю. А далі видно буде.

А що, коли й справді Околітенко перейме всю владу? Тут із гарячковими