Читати книгу - "Екст, Геннадій Обушній"

Дивізіон екстів прийшов на зміну Корпусу Вільного Пошуку (КВП), створеного відразу по відкриттю Альфи. Постала необхідність гарантувати безпеку нової домівки й шукати нові, придатні для проживання світи.

Вважається, що КВП складався з романтиків — молодих, сміливих і необережних. Їм не вистачало знань і досвіду, техніка й навігація трималися на грані науки та інтуіції. Однак суворе виконання інструкцій і регламентів забезпечувало необхідну безпеку. Але хто з людей любить дотримуватися правил? Тому чимало катерів просто зникли, і не знайдені досі.

До того ж, скоро стало зрозуміло, що виявлення і вивчення проявів розуму в нововідкритих світах вимагає високо-професійного підходу та відповідної кваліфікації. Тому КВП було переформатовано, як тільки визріли умови — було вже знайдено два десятки світів, вдосконалилася техніка і був виписаний Регламент контактів.

Ексти постійно працюють на зовнішніх межах населеного простору, і сенс їх роботи — розширення цих меж. Вони дуже мало говорять про свою роботу, бо пов’язані вимогами Комітету про конфіденційність, з одного боку, і вродженою потаємністю характеру, з другого, що дуже не подобається різноманітній і багатоликій громадськості. Тому наша робота досі оповита серпанком загадковості й постійного ризику.

Здебільшого екстівські екіпажі входять в батальйон М і складаються з 10-15 осіб, упакованих у відносно просторі кораблі, забиті дослідницьким устаткуванням та лабораторіями. Не сідаючи на ґрунт, вони методично й скрупульозно, не оминаючи дрібниць, вивчають чергову зоряну систему. При цьому спираються на попередню інструментальну оцінку екзопланет, яка йде вже принаймі 400 років, і попередній узагальнений огляд.

І хто ж його робить? Та найменша екстівська частина — батальйон F, що ходить на невеликих бортах екіпажами по одній-дві особи. В баті F лише сотня людей, але саме вони першими потрапляють у нову систему, маючи при цьому тільки теоретичні оцінки та дані інструментальної розвідки. Максимально приховано збирають масу даних, але ніхто нікого не квапить і такий первинний огляд може затягнуться і на рік і на два. Основним завданням місії є відповідь на питання: чи присутні в системі прояви розумної діяльності.

Бат М формується як звичайний військовий підрозділ: через власне училище (конкурс 1:50) з п’ятьма роками навчання.

Для бата F зовсім інша процедура. Приблизно половина приходить з бата М після багаторічної служби, а решта — не з системи, цивільні. Я саме з цієї частини і можу розповісти про власну історію приходу в бат F. Факт, що сюди приходять спокійні, мовчазні, зрілі люди, психологічно стійкі, схильні до тривалої усамітненої роботи, здатні приймати самостійні рішення. Всі вони — не вузькі фахівці. Чоловіків близько 80%. При відборі враховується все попереднє життя кандидата. Та головні критерії відбору для мене так і лишилися загадкою.

А сталося все дуже просто, на перший погляд. Звичайного буденного дня я отримав запрошення прибути до Комітету під якимось незначним приводом. Ненав’язливо мені запропонували пройти медобстеження, тому що при мікробіологічному контролі автомату щось там не сподобалося. Випадково я зустрів старого друга Лапу, якого не бачив років п’ятдесят, і днів три ми, не просихаючи, реанімували свої шкільні спогади. Потім мене розшукали, привезли в стареньку будівлю з багатьма вивісками й завели в якусь кімнату, де стояв неймовірної давнини масивний дерев’яний стіл і два такі ж за віком стільці. Стіни кімнати суцільно вкриті полицями з раритетними паперовими книгами.

Увійшов незнайомий чоловік і буденно запропонував нову роботу. Він дав мені на роздуми один місяць.

Рівно за місяць, година в годину, хвилина в хвилину мені зателефонували. Розмова була короткою:

— Згоден? Якщо ні, то жодних претензій.

Я погодився. Знову прилетів до Комітету і в тій же кімнаті зустрівся особисто з його Головою. Мені дали якийсь стародавній девайс (перову авторучку), і я від руки написав документ, що мав назву «Заява про зарахування в дивізіон збору даних на зовнішніх кордонах».

Потім взяв у руки не менш раритетний текст і, стоячи, прочитав Клятву. Після цього Голова вписав (теж від руки) моє ім’я у велику паперову книгу. Розписався, рукостискання, вітання. Все, я курсант і почалося навчання.

Перший етап — вивчення Регламентів, історії та соціології на Головній базі екстів. Матчастина, звісно. Нескінченні тести й тренування. На це йде близько року. Нудно, як для технаря. З космологією ще можна змиритися, а соціології забагато.

Другий етап — рейди в якості стажера. Ходив п’ять разів на різних катерах з досвідченими екстами. Цей етап зайняв ще два роки. І це вже було не так нудно.

Третій етап — рейди з інструктором. Зазвичай достатньо двох рейдів, це ще півроку.

Четвертий етап — вибір катера. Це наполовину містична процедура і може тривати кілька місяців.

Справа в тому, що існують катери двох категорій: нові, щойно з заводу, і бувалі, що вже працювали в просторі. Коли екст бере новий катер, то жодних проблем. Тільки вибір імені для аватари.

Бувалі — інша річ. Треба розуміти, що розвідувальний катер — дуже складна й довгоживуча машина. І не машина, а кіберорганізм з потужним мозком, чіткою і нечіткою логікою. У кожної з часом формується свій характер і можна говорити про псевдоособистість. У деяких вже змінилося до семи пілотів. І кожен наступний пілот повинен знайти психологічний контакт зі своїм катером! І це не смішно.

Мені пощастило. Я для Грейс був п’ятим пілотом, і вона добре «розумілася» на людях. Ми з тиждень спілкувалися на різні теми і взаємної алергії у нас не виникло.

П’ятий етап — самостійний. Я вже капітан катера і Представник Раси Людей. Почалася та сама таємнича й інтригуюча (для необізнаних) робота.

Насправді ж це досить рутинна праця, що ділить твоє життя на цикли, які складаються з трьох приблизно рівних частин. Циклічність у баті F у середньому три місяці, у мене довше — півроку. У баті М інакше: рейди триваліші. А вцілому ексти розходяться радіально від Альфи в північній півкулі Галактики і йдуть углиб галактичного диску, в напрямку Стрільця і Магелланового Мосту. Зоряне населення відносно щільне, багато протозоряних утворень. Розривні переходи короткі, а періоди вивчення зоряних систем тривалі.

У моєму випадку була одна особливість. Коли екст стає капітаном, пройшовши всі етапи підготовки, то може пропонувати Комітету нові цілі, що не входять до затвердженого переліку.

Після декількох звичайних внутрішніх рейдів я запропонував Комітету відкрити новий стратегічний напрямок: карлик Секстанта і далі на М31. До Секстанта приблизно 90 кілопарсеків відносно порожнього простору, який можна швидко пройти. Потім знайти й облаштувати планетарну базу, яка в подальшому стане міжгалактичною. А далі, не поспішаючи, торувати шлях до М31 і МЗЗ.