Читати книгу - "Під омелою, Анна Харламова"

спогади. Щоб трішки забутись про те, що так і не отримала, Емма вирішила налити собі, ще келих вина, напустити ванну гарячої води і потішити себе бульбашками.
   Десять хвилин у полуничній солодкій пінці її зовсім розморили та розніжили. Проводячи рожевим лезом по стрункій ніжці, вона усміхнулась. Їй завжди подобались її фігурні ніжки. У цю мить вона подумала, як би хотіла обхопити ними, якогось красеня, який зачарує її і подарує океан насолоди.
   Зітхнувши, Емма засміялась від власних думок. Звідки узятись хорошому хлопцю, якщо вона поставила сама собі табу на них. А на чому вона ще не поставила табу? Щось вона не могла пригадати, де у її житті був хоч один дозвіл самій собі на власні бажання і потреби. Писала новорічні списки – нічого не здійснилось… Хотіла поїхати у Карпати та подорожувати – зуськи… Бажала гарячого сексу – бачила лише цю пристрасть у кіно… Про кохання – вона вже і не мріє… її воно обходить стороною. От і маєш… Табу… скрізь… табу.
   Хай йому грець! Вона має право на слово «хочу!», на слово «зроблю!» і на «мрію!». Зараз зима. На носі новорічні свята. Її давня мрія може стати реальністю. Не дарма ж скрізь цей знак «Подорож твоєї мрії»! Вона поїде у Карпати! Вирішено! Забудиться про чоловіків, про те, що її кинули… і про все на світі… окрім себе. Їй треба побути із собою… із своїми думками… і налагодити усе у своїй гарній голівці.
   Зробивши останній рух лезом, вона провела пінною долонькою по ніжній, шовковій ніжці, і допивши рожеве легке вино… вона задумалась, - чи воно дійсно таке легке, як здається… саме підчас того, як вона його пила, їй прийшли думки про відпустку. Яка різниця, що саме спонукало на втілення мрії: чи то туристичне агенство з торгового центру, чи його ж реклама «Здійсни свої мрії», чи то вино, - чи все разом… не важливо. Головне вона вирішила – що вона це зробить! Вона цілий день отримувала «знаки» - ними не можна нехтувати!

   Перша ночі. Емма ніяк не могла заснути. Їй треба було з кимось поділитись своїми ідеями, що до поїздки. Було вирішено подзвонити сестрі.
   — Алло, привіт люба. Вибач, що так пізно, але не могла чекати до завтра. — Затараторила вона.
   — Емма? — сонно та здивовано запитала дівчина. — Що? Що сталося?
   — Нічого, просто я вирішила поїхати у Карпати! — радість охопила її з середини і вона запищала.
   — Що?! Ти напевно мені снишся… Моя Емма таких рішень не приймає. Бувай. — Пробубоніла вона.
   — Не клади слухавки! — наказала Емма сестрі. — Тіно! Ну послухай! Прокинься! Я дійсно вирішила поїхати до Карпат! — голосніше промовила вона і встала з ліжка. Емма затремтіла від прохолоди, яка її захопила зненацька. Нічна шовкова сорочка навряд чи могла зігріти, коли батареї у квартирі майже не гріють. Як це буває кожного року взимку. Вони завжди прохолодні тоді, коли зима набирає обертів. Це, як новорічна традиція. — Тіно! Чуєш мене?!
   — Чую… і думаю, що ти мене розігруєш. Але чому серед ночі, - хоча б почекала ранку?!
   — Це не розіграш. Я їду. — Емма почала нервувати.
   — Що на тебе найшло? — запитала Тіна, позіхнувши.
   — Просто захотіла відпочити. Невже у це так важко повірити? Я така зануда чи що?! — Емма образилась, що від неї ніхто не очікує спонтанних, цікавих рішень.
   — Не ображайся, сестричко. Просто ти не така. Ти все обдумуєш… зважуєш… і це не погано…. Просто… просто… — вона не знала, як замінити слово - нудно. — Просто – передбачувано.
   — І нудно. Я знаю, тебе і знаю, що ти хотіла сказати. — Дівчина зітхнула.
   — Трішки… нудно. — Зізналась вона. — І коли ж ти їдеш?
   — Післязавтра! — радісно оголосила Емма.
   — Післязавтра?! Ти, що Еммо?! — Тіна прокричала в слухавку.
   — От бачиш і я можу бути непередбачуваною! — зраділа Емма. 
   — Ти збожеволіла, - ось, що я тобі скажу! — не припиняла горланити Тіна.
   — Якщо я хочу зробити щось не за графіком – то я одразу збожеволіла? Ось так значить?! Добре тоді завтра поговоримо. Коли я буду сідати на потяг. — Емма, залізла знову під ковдру і додала: — Па-па.
   — Еммо!
   Єдине, що встигла почути Емма, сказане сестрою, вимикаючи телефон.
   Емму тішила думка, що вона втілить свою мрію у життя, а ще її тішило те, - що від неї такого не очікували. З гарним настроєм, вона лягла на бік і тихо, наче сніжинка, легенько провалювалась у сон.