Читати книгу - "Подорожі душі, Ньютон Майкл"

Ми разом виявляємо значення, функції та наслідки їх переконань, оскільки я вважаю, що жодна ментальна проблема не є надуманою чи уявною. На початку своєї практики я відхиляв будь-які прохання людей зазирнути у минуле життя, оскільки орієнтувався на традиційну психотерапію. Коли я використовував гіпноз та техніки вікової регресії, щоб визначити витоки неспокійних спогадів та травм дитинства, мені здавалося, що будь-яка спроба обстежити минуле життя була б нетрадиційною та виходить за рамки клінічної практики. Мій інтерес до реінкарнації та метафізики обмежувався лише інтелектуальною цікавістю, і так було до випадку з одним молодим чоловіком, якому я намагався допомогти подолати біль.

Цей пацієнт скаржився на хронічний біль у правому боці, що мордував його все життя. Один з гіпнотерапевтичних засобів регулювання больових відчуттів полягає в тому, щоб зорієнтувати пацієнтів на свідоме посилення болю, після чого вони можуть навчитися зменшувати біль і таким чином контролювати больові відчуття. Під час одного такого сеансу інтенсифікації болю ця людина для відтворення свого страждання використовувала уяву, уявивши собі, що його поранили ножем. Намагаючись встановити джерело цього образу, я зрештою виявив, що у своєму минулому житті він був солдатом першої світової війни, який був забитий багнетом у Франції, і в результаті ми змогли разом усунути його біль.

Натхненний цим успіхом, я почав експериментувати: повертав деяких пацієнтів у період, що передував їхньому останньому народженню на Землі. Спочатку я був стурбований тим, що поєднання поточних проблем, переконань та страхів викличе феєрверк фантасмагоричних образів. Однак незабаром я зрозумів, що глибоко сидяча в пам'яті інформація пропонує нам набір минулого досвіду і переживань, які надто реальні і тісно пов'язані з нами, щоб їх ігнорувати. У всякому разі, я оцінив, наскільки терапевтично важливий зв'язок між нашим тілом та подіями наших минулих життів, з одного боку, і тим, ким ми сьогодні є — з іншого.

Потім я випадково зробив для себе відкриття величезної ваги. Я виявив можливість зазирнути в духовний світ через розум людини, яка перебуває у стані гіпнозу та здатна розповідати про життя між життями на Землі.

Двері в духовний світ відчинив для мене випадок із літньою жінкою, особливо чутливою та сприйнятливою пацієнткою. Закінчуючи згадувати своє попереднє життя у стані гіпнозу, вона раптом заговорила про своє почуття самотності та ізоляції. Ця незвичайна особистість майже мимовільно перейшла на найвищу стадію зміненої свідомості. Сам, того не розуміючи, я започаткував надзвичайно коротку команду, яка спонукала її до цього. Я запропонував їй попрямувати до початку її почуття втрати того, що вона називала товариством або братерством, і я мимоволі використав одне з ключових, командних слів, яке стало поштовхом до її духовних спогадів. Я запитав, чи не було у неї особливої ​​групи Друзів, яких їй не вистачає.

Раптом моя пацієнтка почала плакати. Коли я попросив її розповісти мені, що трапилося, вона випалила: "Мені не вистачає деяких друзів із моєї групи, ось чому мені так самотньо на Землі". Я розгубився і почав розпитувати її про те, де ж знаходилася ця група. "Тут, там, де мій постійний дім, — відповіла вона просто, — і я дивлюся на них, на всіх прямо зараз!"

Закінчивши з цією пацієнткою та прослухавши записи, я зрозумів, що вихід на духовний світ пов'язаний із розширенням регресії у минулі життя. Є багато книг про минулі життя, але я не міг знайти жодної, яка розповідала б про наше життя як душі, або пропонувала точні методи пробудження духовних спогадів людей. Я вирішив провести своє власне дослідження, і мені вдалося на практиці розробити успішніші методи входження у духовний світ через моїх суб'єктів. Я також зрозумів, що виявлення місця людей у ​​духовному світі має набагато більше значення для них, ніж звернення до їхніх минулих життів на Землі.

Як за допомогою гіпнозу можна досягти душі? Уявіть собі розум у вигляді трьох концентричних кіл, кожне меньшн за попереднє і розташоване всередині іншого, відділене від сусіднього лише шарами ментальної свідомості, пов'язаними одне з одним. Перший, зовнішній шар представлений свідомим розумом, тобто критичною, аналітичною або мислячою свідомістю. Другий шар є підсвідомістю, куди ми в першу чергу потрапляємо під час гіпнозу, щоб увійти в зону, що зберігає пам'ять про всі події, що відбувалися з нами в цьому і минулих життях. Третій шар, серцевина, є тим, що ми називаємо надсвідомим розумом. Тут знаходиться вищий центр нашого Я, і на цьому рівні ми є проявом вищої сили.

Надсвідомість є осередком нашої істинної сутності і доповнюється підсвідомістю, яка несе у собі пам'ять чисельних альтер-его (наших інших Я), набутих нами у наших колишніх людських тілах. Надсвідомість це взагалі не рівень, а душа як така. Надсвідомий розум представляє наш вищий центр мудрості і вся моя інформація про життя після смерті приходить із цього джерела розумної енергії.

Наскільки правомірно використати гіпноз для розкриття істини? Люди, які перебувають під гіпнозом, бачать не сни і галюцинації. В даному випадку в стані керованого трансу ми не бачимо сни в їхній хронологічній послідовності, як це зазвичай буває, і ми не галюцинуємо. Коли суб'єкти вводяться в стан трансу, їх мозкові хвилі уповільнюються, тобто переходять із стадії Бета неспання стану через медитативну стадію Альфа до різних рівнів в діапазоні Тета. Тета це гіпноз, а не сон. Коли ми спимо, досягаємо кінцевого стану.

Дельта, коли інформація з мозку потрапляє у підсвідомість та виливається через наші сни. Але на стадії Тета свідомий розум зовсім не знаходиться в несвідомому стані, тому, маючи всі канали пам'яті відкритими, ми можемо і отримувати і відправляти інформацію.

Перебуваючи в стані гіпнозу, люди передають гіпнологові свої точні спостереження — картини, які вони бачать, та розмови, які вони чують у своєму несвідомому розумі. Відповідаючи на запитання, суб'єкт не може брехати, але він може неправильно інтерпретувати те, що він бачить у несвідомому розумі, як ми робимо це в стані свідомості. У стані гіпнозу людям важко приймати те, в істинність чого вони не вірять.

Деякі критично налаштовані стосовно гіпнозу люди переконані, що суб'єкт, перебуваючи у трансі, вигадує свої спогади дає такі відповіді, щоб вони відповідали теоретичній схемі, запропонованій гіпнотизером. Я вважаю, що таке узагальнення є хибним припущенням. У своїй роботі я сприймаю і аналізую кожен випадок так, ніби я вперше отримав подібну інформацію. Якщо суб'єкт зумів якимсь чином випасти з гіпнотичного процесу і спеціально вигадати щось про духовний світ, або він став висловлювати щось за асоціацією з наявними у нього ідеями про життя після життя, то в такому разі ці відповіді дуже швидко прийдуть у протиріччя зі звітами про інші випадки. Я знав і використав метод ретельної перехресної перевірки вже на початку своєї практики, і не зустрічав нагоди, щоб хтось хитрував, спотворюючи свій духовний досвід, щоб задовольнити мене. Насправді, суб'єкти у стані гіпнозу не замислюючись виправляли мене, якщо я неправильно чи неточно інтерпретував їхні повідомлення.

У міру того, як моя картотека зростала, я шляхом спроб і помилок виявив, що питання про духовний світ слід формулювати у певній послідовності. Суб'єкти в стані надсвідомості самі не мають особливих причин або мотивів, щоб виділяти ті чи інші аспекти в океані інформації про життя душі в духовному світі. Необхідно мати правильний набір ключів до тих чи інших дверей. Зрештою, мені вдалося виробити надійний метод проникнення у різні сфери духовного світу, за допомогою якого я можу відчиняти потрібні двері під час сеансу. Так як з кожним сеансом я набув великої впевненості, люди відчували, що я добре орієнтуюся в питаннях потойбіччя, і тому спокійно розповідали мені про нього. Серед моїх пацієнтів, які брали участь у цих сеансах, були як дуже релігійні чоловіки і жінки, так і ті, хто не мав особливих духовних переконань взагалі. Більшість накопичилося десь посередині, маючи набір своїх власних уявлень про життя. У ході своїх досліджень я виявив дивовижну річ: щойно суб'єкти занурювалися шляхом регресії у стан своєї душі, всі вони демонстрували чудову послідовність у відповідях на питання про духовний світ. Люди навіть використовували одні й ті самі слова та наглядні описи, коли обговорювали своє життя як душі.

Однак, незважаючи на факт цієї гомогенності, або одноманітності досвіду багатьох пацієнтів, я продовжував перевіряти і зіставляти висловлювання моїх суб'єктів і знаходити все нові підтвердження про характерні особливості функціональної діяльності душі. Існували деякі відмінності в оповіданнях, але це швидше за все мало відношення до рівня розвитку душі, ніж до суттєвого розходження у сприйнятті кожним суб'єктом духовного світу.

Дослідження просувалося болісно повільно, але в міру того, як архів записів моїх сеансів ріс, я вибудовував і зрештою побудував модель того споконвічного світу, в якому живуть наші душі. Я виявив, що ідеї про духовний світ моїх пацієнтів містять у собі елементи всесвітніх істин, які поділяються душами всіх людей, що живуть на землі. Саме ці уявлення настільки численних типів людей, які різняться між собою, переконали мене в тому, що їх твердження правдоподібні. Я не релігійна людина, але я вважаю, що місце, куди ми вирушаємо після смерті, одноманітне за влаштуванням та управлінням, і я прийшов до переконання, що існує якийсь грандіозний план життя на Землі і того, що ми маємо після цього життя.

Коли я міркував над тим, як краще представити свої відкриття, я вирішив, що метод послідовного викладу окремих випадків дасть читачеві більше можливості оцінити розповіді пацієнтів про життя після життя. Кожен випадок, який я відібрав, це прямий діалог між мною та суб'єктом. Самі матеріали свідчень взято з магнітофонних записів моїх сеансів. Ця книга не про минулі життя моїх пацієнтів; вона скоріше є документальним викладом їхнього досвіду у духовному світі у зв'язку з цими життями.

Для читачів, у яких можуть виникнути труднощі із розумінням душі як нематеріального об'єкта, описи, що наводяться у перших розділах, пояснюють, як душі виникають і як вони функціонують.