Читати книгу - "Забути її..., Крістіна Жиглата"

- Скажи, як ти опинився в інтернаті?–поцікавилася Айлін, опустивши погляд у підлогу. - Мене знайшли, в розбитій машині...Мені було чотири роки. Поруч зі мною знаходилась поранена жінка, яка невдовзі померла в лікарні, - відповідаю те, що запам'яталося з дитинства.-А що стосується тебе? Чому ти тут? -запитую, хоча мені було відомо про те, що вітчим Айлін вбив її матір і за це опинився за ґратами. Самій Айлін він залишив на нозі величезний шрам, який знаходився трохи вище коліна. Це було ножове. - У мене теж нікого не лишилося...Окрім сестри. Тітці ми не потрібні, - жалібно сказала вона і на її очах знову виступили сльози. -Ось і ти йдеш… *** Ми познайомилися в інтернаті… Інтернат нас і розлучив. Я хотів допомогти цій дівчинці...Дав слово, що подбаю про неї.Але життя внесло свої корективи...