Читати книгу - "Новий кінець , Ізабель Азімова "

- Так доволі дивний, але мені подобається - сказала і постаралсь йому посміхнутись, хоча і зрозуміла наскільки дурна була моя відповідь.

- Навчаєтесь в цьому університеті?- запитав чоловік і показав на мій університет, який було видно з вікна кав'ярні. Було схоже, ніби він хоче почати зі мною діалог і думаю я була б не проти.

- Так, з сьогоднішнього дня вже третій курс- я старалсь дивитись йому в очі і не відчувати незручність. Все таки не розумію чого так засоромилась поруч з ним.

- Я теж тут навчався, в минулому році випустився - якийсь час чоловік дивився на мене, наче щось згадуючи і я вже хотіла запитати, яка в нього спеціальність,як його голос обірвав мої думки, - ну що ж бажаю успіхів - чоловік провів своїм поглядом по моєму обличчю і так швидко вийшов з кав'ярні, що я не встигла нічого відповісти у відповідь.

Я подивилась на годинник і зрозуміла, що я все таки запізнюсь сьогодні. До лекцїі залишалось декілька хвилин, а я ще навіть не на територїі університету. Можна сказати, я вибігла з кав'ярні майже не випивши свою каву, завдяки загадковому чоловіку, якого зацікавив мій апельсиновий сироп.

Мені пощастило, бо перша лекція знаходилась в першому корпусі і мені не прийшлось біжати через усе студентське містечко. Лекція от повина початись і я майже знайшла аудиторію. Пробігла ще декілька поверхів і от почала шукати аудиторію 224а. Добігла майже до кінця коридору і зрозуміла, що усі вже війшли, бо людей на коридорі не було. Є! Нарешті знайшла.

Я тихенько відкрила двері і сіла на передостанньому ряду. Біля мене сидів хлопець, якого я раніше не бачила, але ця лекція об'єднує декілька спеціальностей, тому нічого дивного немає. Я почала шукати знайомі обличчя одногрупників, але знайшла небагато, можливо не всі ще готові почати навчальний рік.

- Вибач, немає в тебе ще однієї ручки часом?- запитав хлопець біля мене і я полізла в сумку, щоб дістати її,- дякую тобі велике- хлопець посміхнувся і почав щось записувати. Я ж навпаки не могла зосередитись на лекціі і щось писати. Чоловік з кав'ярні не йшов з голови. Хоча він просто поцікавився моїм смаком у каві, чому я так багато думаю за це.

- Яка в тебе спеціальність?- знов запитав цей хлопець і на вигляд він здавався дружелюбним.

- Архітектура, а в тебе?

- Філологія англійська, цікаво, як так вийшло, що в нас є спільні лекцїі -  посміхнувся хлопець і мене це теж здалось дивним.

- Можливо тільки цей предмет в нас буде спільним, а він всього раз на два тижні, тому часто бачитись не будем - я підморгнула хлопцю і він знов посміхнувся.

- Не повіриш, але я сьогодні чув, що з твоєю спеціальністтю в нас буде ще декілька спільних лекцїї, тому будем бачитись частіше - мені сподобалась легкість, яка йшла від цього хлопця. Я не шукала друзів, але непогано було б мати з ким можна обговорити щось в університеті, бо хоч ми з Нерезою вчились в одному університеті, бачились ми дуже рідко.

- Ти звідки? - запитала я

- З Лондону, чому ти подумала, що я не звідси?

- Тебе видав твій англійськй акцент - знов посміхнулась я, і мені сподобався цей хлопець, є в ньому якась легкість.

- А звідки ти? Тебе начебто не видає акцент, невже місцева?

- Я народилась в околицях Лос-Анджелесу і вже після вступу сюди переїхала.

- Як тобі взагалі це місто? Можливо ти могла б показати мені якісь місця, впевнений ти знаєш Лос-Анджелес краще ніж я.

- Насправді, я звикла до нього. Знаю, що багато хто приїжджає сюди на відпочинок, але я з самого дитинства майже тут, так що для мене це не в новинку. І звісно, я не проти показати тобі якось місто, тут є багато на що подивитись - я зрозуміла, що не знаю, як звуть хлопця, з ним так легко вести розмову, що я навіть не зрозуміла, що не запитала як його звуть , - Слухай, я так і не знаю твого імені - я розсміялася, бо ситуація була трохи дивна.

- Точно, я Люк - хлопець протягнув мені руку і посміхнувшись відповіла йому також:

- Ейла.

- Таке незвичне імʼя, перший раз насправді чую.

- Ти не перший хто мені це каже - і звісно це було так, я не вважала своє імʼя якимось особливим, але насправді часто люди казали, що зустрічають таке імʼя вперше.

- Вірю - сказав хлопець і почав щось записувати.

Через буквально хвилину хлопець протягнув мені невеликий папірець на якому був записаний номер телефону і я подумала чому він просто не продиктував мені його в телефон.

Далі ми почали слухати лекцію і я занурилась свої думки. Пасувало би знайти собі якусь працю, хоча б не на повний день, бо поки що працювати по спеціальності мені рано. Треба зайнятись цим найближчими днями. 

До кінця лекцїі я старалась щось записувати, але думками була не на уроці, все таки сконцентруватись на початку нового навчального року складно.

Лекція закінчилась і я попрощалась зі своїм новим знайомим і вийшла на вулицю. В мене була майже година вільного часу перед другою лекцією і я вирішила сходити в книжковий магазин, можливо купити якусь новеньку книжку на найближчі дні. Хоча якщо мене зараз загрузять навчанням, не думаю, що буде багато часу на читання.

Дійшовши швидко до книгарні, я зайшла в середину і прям відчула цей запах книг. Влітку я хотіла влаштуватись сюди працювати, але не було вільних ваканцій.

- Ейла, привіт. За новою книжкою? - біля стенду з детективами стояла Лілі, вона тут працювала і від того, що весь попередній навчальний рік, я тут  постійно щось купувала ми познайомились з нею.

- Привіт, як ти вгадала? - пожартувала я і підійшла до стенду з романами. Я любила фентезійні книжки, але більше задоволення при читанні мені приносили саме книжки про кохання.

- Порадити тобі щось нове?- запитала дівчина і підійшла до мене.

- Є в вас щось новеньке, ти знаєш ж, що я люблю ?- я посміхнулась Лілі, а вона взявши драбину, почала шукати на самій верхній полиці книжки, - Ви що запхали самі цікаві книжки на верх? - дівчина розміялась і почала давати мені книжки. В сумі вийшло 5 книжок і я подякувавши їй, підійшла до столу і прийнялась читати.