Читати книгу - "Звідки?, Юрій Цорулік"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
– Це дивовижно, Юр! – Анна дивилась на мене великими срібними очима. – А ваша із Олегом робота, як співавторів, взагалі інше питання. Писати текст вдвох, не намагаючись вбити одне одного, коли хтось не хоче поступатись. Це також заслуговує поваги. А те, що після того випадку ти продовжив писати… вибач, я не хотіла.
– Та ну, кажеш таке! – я похитав головою, але у грудях щось кольнуло. – Все добре. Ходімо, вип'ємо кави, Ан!
Ми йшли по парку, в напрямку кав'ярні, а в голові моїй вирієм кружляли думки. Треба буде викинути їх із голови та зайнятись редакцією твору, який «пробетила» Анна. Її зміни треба вичитувати дуже уважно, бо вона іноді прагне переробити все.
Прохолодний вітер погнав перед нами листя, наче відганяючи спогади й думки, яким я був не радий. Попереду ще багато роботи й декілька конкурсів. А ось й кав'ярня, дуже вчасно!
Кінець
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Звідки?, Юрій Цорулік», після закриття браузера.