Читати книгу - "Будеш мені нареченою, Анна Пахомова"

Люда

Андрій, мій покійний чоловік, він був людиною з  ненайкращими якостями. Але я полюбила його. Мені увесь час здавалось, якщо я зможу його відігріти і заслужити його любов, то в нас все зміниться. Тому я зробила все, щоб стати гарною мамою Арсену. 

Але зрештою Андрій не придумав нічого кращого, як покинути і мене  і дитину мені на виховання. Я так полюбила малого, що була мов на голках від страху - раптом Андрію захочеться забрати сина у мене? 

І Андрій це усвідомлював. Бачив, що мені конче потрібно постійно когось рятувати. Всіх, крім себе. Тому, що як підказував мені внутрішній голос - мене рятувати пізно. Я не знаю, чому саме  я була така впевнена в цьому. 

Тому  я не сміла навіть заїкнутись про аліменти. Одне моє слово - і я б точно залишилась без Арсена. 

Тимура рятувати потреби немає. ВІн самодостатній. Тому поруч з ним я і відчуваю себе зовсім по іншому. Тепер я стала тою, кого потрібно врятувати. 

Але Тимур так багато не знає. НІ про мене, ні про Арсена. І я не готова йому щось розповідати. 

А коли дізнається - ця казка як і його одержимість мною, вона точно розтане. Це приводило мене в якийсь відчай. 

У мене була ця ніч. У мене був шанс бути з Тимуром.

Я розплющила очі й побачила, що Тимур уважно спостерігає за мною. Я злегка нахилила голову і провела пальцями по його густому волоссю. Тимур шумно видихнув, і мої пальці ковзнули по його шиї. Я відчувала, як часто б'ється пульс під моїми пальцями. Я грайливо вигнула брову і злегка посміхнулася.

- Подобається?

- Чорт... так, - сказав Тимур, торкаючись моєї шиї.

Я ледве помітно здригнулася, і від дотику мурашки пробігли від того місця, де він мене торкався, до ключиці і вниз по руці.

- А тобі? - запитав він.

- Так, - раптово захриплим голосом промовила я.

Його долоня ковзнула мені на потилицю, пальці заплуталися в густому волоссі. Тимур повільно нахилив голову, і наші губи зустрілися. Мене наче пронизало струмом, коли він провів язиком по моїх привідкритих губах і ковзнув між ними. Запустивши пальці в його волосся, я притягнула Тимура до себе, щоб він не передумав.

Вільною рукою Тимур притягнув мене до себе, і я низом живота відчула його ерекцію. Я поворухнулася і міцніше притиснулася до нього стегнами. Тимур провів долонею по моїй руці, і я затремтіла. Як же давно мене не торкався чоловік...

Я надто довго почувалася непотрібною і небажаною, а тепер Тимур цілував мене так, немов я була найпрекраснішою жінкою на світі. Він підняв мене на руки і поніс в іншу частину кімнати, обережно поклавши на ліжко і нависнувши над мною. Я дивилася на нього від низу до верху і відчувала, як сльози обпалюють мої очі. Тимур був таким ніжним, таким турботливим, мені хотілося, щоб між нами все було по-справжньому.

Чорт! Ну чому я не можу просто зайнятися з ним сексом, не підключаючи емоції? Їм все одно не можна довіряти!

Але Тимур був зовсім не таким, як Андрій, і він миттєво відчув зміну в моєму настрої. Він опустився на ліжко поруч із мною і ніжно погладив по спині, а вільною рукою витер сльози, що котилися по моїх щоках.

- Що сталося?

Я похитала головою. Я не хотіла, щоб Тимур знав, як давно в мене не було сексу. Не хотіла, щоб він здогадався, якою негарною і нежіночною почувалася після того як Андрій відштовхнув мене. Весь тягар минулого, який, здавалося, був надійно захований, знову з'являвся на поверхні.

- У мене так давно нікого не було... Чорт, я зіпсувала нам обом весь настрій, - пробурмотіла я. - Який чоловік захоче це вислуховувати?

- Такий, як я, наприклад. Послухай, мені шкода, що в тебе були паршиві часи з чоловіком, але я - не він, і я ніколи не ображу тебе. Ти найсексуальніша з усіх жінок, що я бачив. Я божеволію від тебе зі школи.

- Зі школи?

- Тоді ти маєш знати, що я не схожа на Джесіку Сімпсон, яка прикрашала твої зошити. Я жива жінка, а не картинка.

- І мені це подобається. Мені подобаєшся ти, Людо. Я хочу зайнятися з тобою коханням, але ми не зобов'язані робити це просто зараз. Якщо це не трапиться сьогодні, значить, трапиться іншим разом.

- Боюся, якщо я сьогодні звідси піду, то зроблю все можливе, щоб дистанціюватися від тебе.

- Я можу бути дуже наполегливим. До того ж ми збираємося жити разом. Повір мені, коли настане відповідний час, це станеться.

Зараз, коли Тимур тримав мене у своїх обіймах, він, безумовно, хотів мене. Але тепер я усвідомила ще одну річ.  Самоконтроль - одна з найголовніших рис хорошого хірурга, і він навчився переносити це в усі сфери життя. Він підклав подушки під наші голови і притягнув мене до себе. Я мовчала, задумливо водячи пальцем по його грудях. Мої пальці ковзнули між ґудзиків його сорочки…

- Що ти робиш? - запитав він.

- Гладжу тебе. Тобі подобається?

- Дуже. Хочеш, щоб я зняв сорочку?

- Якщо ти не заперечуєш. - невпевнено сказала я.

- Звісно, ні. Коли жінка висловлює своє захоплення моїм голим торсом, це лише підживлює моє й без того непомірне его, - хмикнув він.

- Не будь таким засранцем. - я жартівливо штовхнула його в бік.

Тимур підморгнув мені і витягнув сорочку зі штанів, повільно розстібаючи ґудзики. Він зволікав, бо руки його помітно тремтіли. Руки досвідченого хірурга тремтіли, тому що я попросила його зняти сорочку!

- Я ніяк не могла угадати, чи є в тебе волосся на грудях, - сказала я, поклавши руку йому на груди.

- Зовсім небагато. Тебе це турбує? - запитав Тимур. - Одна з моїх жінок якось запропонувала мені зробити воскову епіляцію, і, власне, на цьому наші стосунки й закінчилися. 

- Ні, мені подобається.

Я провела долонею по його ребрах, широко розставивши пальці, і спустилася нижче, до вузької смужки волосся на животі. Я злегка забарилася, зупинившись біля ременя його штанів.

- Давай спробуємо ще раз, - запропонувала я.

- Тоді йди до мене і поцілуй мене.