Читати книгу - "Гнилоби, S Batura"

Він кивнув на запропонований продавчинею шматочок. 

— Треба прискорити доставлення того засобу, про який ви говорили. Не годиться людям таке продавати. І, вибачте, — намагаючись тримати себе в руках, щоб не сварити дівчину за прилавком, продовжив чоловік, — я таке куштувати не буду. 

— Ха-ха-ха, — не втрималася продавчиня і вибухнула щирим сміхом. 

А заступниця ледь стрималась, щоби не розреготатися. 

— Це ж Рокфор! Сорт французького сиру, — знову заторохтіла дівчина в халаті. — Названий на честь однойменного селища Руерг. Він і повинен бути таким. Спробуйте, там цілий букет благородних смаків, а основний — лісовий горіх, пахне овечим молоком та вапняковим гротом. 

— Дякую, я краще утримаюся, — показово посміхнувся Роман, не бажаючи куштувати нічого, пов'язаного з вапняковими гротами. — Ми краще підемо. 

Він поглянув на свою заступницю, і керівництво ринку продовжило свій ознайомлювальний тур. 

— Може, ви б мені вже показали моє робоче місце? — незабаром Роман вирішив, що настав час завершити прогулянку і подивитися кабінет. 

— Авжеж, — не заперечила Ольга. — Із задоволенням. 

Вона захопила за собою начальника, і двійко зникли в адміністративній частині будівлі.