Читати книгу - "Містичні історії, Вподобайка"

Марта завжди мріяла про переїзд до свого власного будинку, подалі від шумного міста. Тож, коли вона знайшла старовинний маєток на околиці невеличкого села, її мрії почали збуватися. Будинок був старим, але мав свій шарм — високі стелі, дерев'яні балки та старовинні меблі, які власники залишили. Серед цих речей особливу увагу привертало одне ліжко в головній спальні. Воно виглядало, як з іншого століття: масивне дерев'яне узголів'я, викарбувані на ньому дивні візерунки, і товстий матрац, який, здавалося, зберігав багато історій.

Проте, попередні власники залишили дивне попередження. Вони сказали Марті, що ліжко має свою "історію", і рекомендували його позбутися. Але Марта була налаштована скептично. Вона вирішила залишити ліжко, вважаючи його витвором мистецтва.

Першої ж ночі, коли Марта лягла на ліжко, її охопило дивне відчуття. Матрац був м'яким, але, здавалося, що під ним щось рухається. Вона вирішила, що це лише її уява, і заплющила очі, намагаючись заснути.

Але сон не приходив. Марта постійно прокидалася, відчуваючи холодний подих на своїй шиї. Вона кілька разів оберталася, аби перевірити, чи не відкрите вікно, але воно було щільно зачинене. Вранці вона прокинулася змученою та тривожною. Але подумала, що це просто хвилювання через новий дім.

Кілька наступних ночей не приносили спокою. Щоночі Марта відчувала, як ліжко під нею ледь-ледь коливається, а згодом з'явилися дивні звуки — тихі шепоти, схожі на віддалене мурмотіння, але таких звуків не мало бути в порожньому будинку. Щоразу, коли вона прислухалася, шепоти зникали. Але щойно вона намагалася заснути, вони поверталися.

Одного разу, прокинувшись посеред ночі від чергового шепоту, Марта вирішила оглянути ліжко ретельніше. Вона підняла матрац і побачила те, що змусило її серце завмерти — під матрацом були вирізані символи. Старовинні, невідомі їй знаки, що викарбувані прямо на дереві каркаса ліжка. Вони нагадували давні обереги чи прокляття.

Марта відчула сильний дискомфорт, але не наважилася зняти ліжко чи позбутися його одразу. Вона просто перевернула матрац назад і вирішила, що завтра зателефонує антиквару для консультації.

Наступної ночі їй наснився дивний сон. Вона лежала на тому самому ліжку, але кімната була не її. Все було іншим — свічки, старі портьєри, масивні меблі. У сні поруч із ліжком стояла жінка. Вона була в чорній старовинній сукні, і її обличчя було спотворене від страху. Жінка стояла мовчки, але її очі дивилися прямо на Марту, наче благали про допомогу.

Марта прокинулася від відчуття холоду, що пронизував її кістки. Але цього разу холод був реальним. Вона не могла рухатися, ніби її тіло паралізувало. У кутку кімнати вона побачила щось дивне — темна фігура, майже прозора, стояла біля дверей. Вона наближалася до ліжка, тихо ковзаючи по підлозі. Мартині легені стиснулися від жаху, коли фігура підійшла до краю ліжка і нахилилася до неї. Її обличчя було жахливим — потемнілі очі без зіниць, а рот був відкритий у беззвучному крику.

Раптом все зникло. Марта знову змогла рухатися. Вона скочила з ліжка, включила світло і зрозуміла, що більше не може залишатися в цьому домі.

На ранок вона зателефонувала антиквару, який спеціалізувався на старовинних речах. Він приїхав того ж дня. Коли антиквар побачив ліжко, його обличчя зблідло. Він довго роздивлявся викарбувані символи, а потім сказав:

— Це ліжко було частиною стародавнього ритуалу. Його використовували, щоб "зв'язувати" душі. Кажуть, що його власники ніколи не могли покинути цей світ. Вони прив'язані до цього ліжка. І тепер вони тут.

Марта не вірила своїм вухам. Вона не могла позбутися відчуття, що все це просто дурниці, але її власний досвід не залишав сумнівів — ліжко було проклятим. Вона віддала його антиквару, попросивши забрати його якомога далі від її дому.

Проте, коли антиквар намагався перевезти ліжко, щось пішло не так. Його вантажівка перевернулася на найближчій трасі, і він загинув на місці. Ліжко залишилося стояти на місці аварії, де його знайшли інші люди. Але замість того, щоб знищити його, його перевезли до нового будинку.

І кожного разу, коли хтось лягає на це старовинне ліжко, вони чують тихі шепоти й відчувають холодний подих на своїй шиї. Ті, хто заночує на ньому більше трьох ночей, назавжди залишаються його полоненими — їхні душі стають частиною тієї жахливої таємниці, прихованої у старовинному дереві.