Читати книгу - "Палаюча тінь, Елісса Фенікс"

Туман, що огортав монастир, не вщухав навіть після кількох годин. Похмуре небо і важкі хмари обіцяли дощ, але сам ліс навколо залишався тихим, неначе чекаючи на щось велике, щось, що відбудеться в наступні миті. Алейра відчувала, як тривога знову охоплює її, і не могла зрозуміти, чому її серце так невпинно б’ється в грудях. Вона йшла поруч з Ронаном, намагаючись придушити власні переживання, але сила всередині не давала їй спокою.

Вони йшли до монастиря, бо саме там знаходилася відповідь на те, чому її сила була такою особливою і чому її не можна було просто залишити під контролем. Ронан неодноразово казав, що цей старий маг з монастиря знає більше про її здібності, ніж навіть він сам. І хоча Алейра відчувала певний сумнів, її інтуїція підказувала, що без цієї зустрічі їй не обійтися. Всі ці місяці вона боролася з хаосом всередині себе, намагаючись зрозуміти свою магію, і цього разу вона мусила знайти роз’яснення.

— Ти відчуваєш це? — запитав Ронан, зупиняючись. Його погляд був спрямований кудись у темряву лісу, мовби він бачив щось, що було поза її досяжністю.

Алейра кивнула. Вона відчувала те ж саме — ніби навколо них чогось не вистачало, але водночас було відчуття, що їх оточує якась невидима небезпека. Щось значне і темне, що наближається.

— Так, щось не так, — відповіла вона, хоча її голос здався їй самій слабким. Вона була на межі того, щоб втратити контроль над собою, над магією, яка тепер тримала її в обіймах своєї сили.

— Залишайся насторожі, — попередив Ронан, тримаючи руку на її плечі. — Щось нас чекає в цьому монастирі. Я не знаю, що саме, але я відчуваю цю загрозу.

Вони увійшли в монастир, і одразу ж Алейра відчула, як потік магії пронизує повітря, наче вона потрапила в інше вимірювання. Легкий вітерець завив, коли вони пройшли через старі кам’яні коридори, і кожен крок лунав, як вивихнувши час. І тут знову, серед цієї тиші, вона побачила його — того самого старого мага, якого зустріли раніше.

Він не виглядав страшно, але його присутність була настільки потужною, що Алейра відчула, як її серце прискорюється від напруги.

— Ти привів її, — сказав він, коли його погляд зустрів її. Його очі, що здавалися чорними ямами, не виказували жодних емоцій. Але в них було щось дуже небезпечне, щось, що змусило Алейру на кілька митей замовкнути.

— Так, — відповів Ронан. — Це вона. Вона готова.

Маг подивився на Алейру довго і мовчки. Потім він жестом запрошував їх сісти, і вони опинилися у великій залі монастиря, де все виглядало так, наче час зупинився багато століть тому.

— Ти не розумієш, — почав маг, — чому тебе так прагнуть розкрити. Твоя сила — це більше, ніж просто магія. Це втрачене вміння, що має величезну силу, здатну змінити хід світу.

Алейра здригнулася, не вірячи власним вухам. Вона дивилася на нього, але не могла зрозуміти, що саме він мав на увазі. Що за сила в ній прихована, яка може змінити увесь світ?

— І що це значить для мене? — запитала вона тихо.

— Це значить, що тобі доведеться навчитися контролювати її, — відповів маг, його голос став глибшим і серйознішим. — В іншому разі вона знищить тебе, або, що ще гірше, буде використовуватися темними силами, які прагнуть повернути світ до хаосу.

— Темні сили? — запитав Ронан, його очі знову спалахнули тривогою. — Хто ці сили?

Маг мовчав деякий час, його погляд був занурений у далеку пам’ять.

— Це ті, хто вважає, що можуть використати силу твого роду для власних цілей. Вони шукають тебе вже давно, Алейро. Вони хочуть підкорити цей світ і створити новий порядок, знищивши всі інші.

Ронан нахмурився. Він підійшов ближче до Алейри, покладаючи руку на її плечі, намагаючись заспокоїти її, але це не допомогло. Всі ці слова тільки поглиблювали її тривогу.

— Як я можу їх зупинити? — запитала Алейра, відчуваючи, як її серце затремтіло від неусвідомленого страху.

— Ти повинна навчитися володіти своєю силою, — відповів маг. — І для цього є тільки один спосіб. В тебе є здатність звільняти свої сили, якщо ти приймеш їх без страху. Ти повинна навчитися керувати ними повністю, інакше вони будуть контролювати тебе.

Алейра відчула, як її сили починають вириватися з-під контролю, її руки тремтіли. І з кожною секундою вона відчувала, як магія всередині стає все сильнішою. І раптом вона зрозуміла: це був момент, коли вона повинна відпустити свої страхи і розкрити всю свою силу, або вона ніколи не зможе контролювати себе.

Зібравши всі свої думки в один кулак, Алейра заплющила очі і дозволила своїй магії вийти назовні. Відразу ж вона відчула, як її магія розлилася по всьому монастирю, заповнюючи кожен куточок і кожну тріщину в стінах. Вогонь, вода, земля та повітря — усе це стало частиною її сили. Вона була частиною цього світу.

Її тіло наповнилося світлом, і вона відчула, як сама магія керує її рухами. Всі її страхи, всі сумніви, які терзали її досі, зникли. Вона стала єдиним цілим із цією магією, і тепер вона була готова використати її на повну.

— Ти не просто володієш цією силою, — голос маги звучав здалеку, але вона відчула, як його слова пронизують її. — Ти є її носієм. І тільки ти зможеш змінити все.

Ронан стояв поряд, його очі не відривалися від неї. Він відчував, як магія Алейри оточувала їх, її сила була неймовірною і водночас небезпечною. Але він вірив, що вона зможе впоратися з цим. Він був готовий бути її опорою.

Алейра відкрила очі, і вони зустрілися з Ронаном. В її погляді відбивалася не тільки сила, а й рішучість. Вона не просто зрозуміла свою магію, вона почала її контролювати.

— Я готова, — сказала вона, і тепер її голос звучав з повною впевненістю.

Ронан кивнув, його обличчя віддзеркалювало поваг