Читати книгу - "Клеймо нареченої , Сніжана Якимчик"

Еліана

Коли він пішов, я ще кілька хвилин сиділа нерухомо, дослухаючись до ледь чутних кроків у коридорі. Коли вони стихли, я повільно піднялася на ноги.

І лише тоді дозволила собі випустити тремтіння, що пробігло тілом. Він щось запідозрив. Я бачила це в його очах. Але це нічого не змінює.

Я підійшла до вікна й подивилася вниз. Сад був величезним. Темним. І якщо мені пощастить, можливо, цієї ночі я зможу зробити перший крок до свободи.

Я глибоко вдихнула. Головне — не видати себе. Мої пальці стиснулися в кулак. Завтра він чекатиме на мене за сніданком. Я ж планувала зробити так, щоб він залишився чекати… даремно.