Читати книгу - "Повернення Дракониць, Рина Арчер"

Нарешті на горизонті з’явилися рівнини — мов зелені хвилі, що розливалися до самого небокраю. Вітер потеплішав. Пахнув сонцем, травою й димом домашніх вогнищ.

І ось вона — Окава. Найчарівніше місце на землі. Місто, що виросло з каменю, горде й непохитне. Його камʼяні мури сяяли в променях сонця, а шпилі веж, мов руни, що впираються в небо, вітали мене мовчазною величчю. Тут усе моє. І тепер — її також.

Я повернувся до людської подоби й опустився біля воріт. Карета знижувалась і невдовзі зупинилася. Ще мить — і дверцята відчинились.

Міра виглядала не надто добре. Схоже, перший переліт дався їй важко. Трохи бліда, трохи розгублена, та все одно — прекрасна.

— Вітаю тебе вдома, в Окаві. Столиці Драгнхейму, — мовив я з усмішкою.