Читати книгу - "Тінь помилки , Кері Ло"

Я здивовано дивлюся на нього, не зовсім розуміючи, що він має на увазі.

— Б-бувай, — кажу розгублено, ледь не шепочучи.

Він лише хитає головою й жестом вказує на свою щоку. Я ніяковію, затримую подих, вагаюся. Але потім все ж тягнуся до нього, заплющуючи очі. І коли мої губи майже торкаються його щоки, Роман різко повертає голову — і наші губи зустрічаються.

Я різко відсторонююся, шоковано дивлюся на нього.

— Це нечесно, — шепочу, відчуваючи, як щоки палають.

Але він лише усміхається, обхоплює мою шию рукою й знову притягує до себе. Його погляд стає серйознішим, глибшим.

— Але ж ти не проти, правда? — тихо питає, майже не торкаючись губами моїх.

Я нічого не встигаю відповісти, бо він знову нахиляється й накриває мої губи своїми — повільно, м’яко, з ніжністю, від якої в мене перехоплює подих. Я не чиню опору. Навпаки — відповідаю на цей поцілунок, дозволяючи собі розчинитися в ньому. У відчуттях, у цьому вечорі, у ньому.

У неділю 20.04 беру вихідний

Наступний розділ буде у понеділок 

Вітаю вас з Великоднем! Смачної паски 🤍