Читати книгу - "Вибрані твори"

стіни зникли, мов примари! Трави лізуть нам під закаблуки, — А над нами рожевіють хмари! Перед нами зеленіють луки! Тільки зловиш — радісно і в’юнко Закручу тебе звитяжним рухом, А з оркестри бризне поцілунків Весняна, бурхлива завірюха! Сонячний спогад

Василеві К.

І Мій чорний день хитнувся і розтанув, Гарячим сонцем спалений згори. Це знову ти, ніколи не коханий І завжди близький, спогадом гориш. Ось я вдихнула чудодійний розчин Ясного сміху, променястих слів, I знов вернула на поля і площі Своїх давно перейдених шляхів... Де не було примар на виднокрузі, Де на терезах вірної ваги Так, як тепер, моїх непевних друзів Не відтягали — певні вороги.
II День липневий жовто-червоний, І дзвінкий, мов веселий рій! Чи ж не молодість наша дзвоном Розліталась від наших мрій? У воді швидкі перегони, Відпочинок на межах піль. Чи ж не молодість наша дзвоном Ударяла у срібло хвиль? І від сонця цілком бронзові, Заблукавши в зелену тінь, Ми звірялись собі в любові... До героїв і до богинь.
III Де ж ти смієшся, думаєш і ходиш З незмінним сяйвом в сонячних очах? Мій любий хлопче, знов нагрілись води І спіє липень в теплих овочах! «Ніч була розбурхана і тьмяна,..»
Ніч була розбурхана і тьмяна,