Читати книгу - "Темний світ. Рівновага"

Віддаляючись від під’їзду, він на ходу поманив мене за собою. Ми пройшли повз тітку Світлану — Піпл привітно з нею привітався.

— Тут така ситуація, — заговорив він, коли ми знову вийшли на вулицю. — Перед фіналом Тінь зазвичай вилазить з укриття й підходить ближче до жертви. Якщо ми її вистежимо, перш ніж він помре, — ми молодці.

— Він здоровий молодий чоловік. Від чого йому вмирати?

— Зовні це буде схоже на аварію, кримінал, раптовий інсульт — у молодих теж буває, хоч і рідко. Навіть самогубство. По суті, раптовий кінець життя, яке зжерла Тінь.

Мені стало холодно. Я зупинилася:

— Послухай, виходить, усі аварії... вибухи, пожежі, інсульти...

— Не всі, — м’яко заперечив Піпл. — Тіні підстроюються під існуючий тренд. Підкладають, так би мовити, свої жертви під нещасні випадки.

— Навіщо це треба? Навіщо вони вбивають?

— Харчуються. Гріються. Здобувають свій ресурс... Тобі зараз куди? В гуртожиток?

Я похитала головою:

— Почекай... Тінь завжди підходить до жертви в останню мить?

— У дев’яноста відсотках випадків.

— А якщо ця Тінь, яка вбиває Мішу... опиниться серед тих десяти відсотків, що не виходять?

Піпл зітхнув. Я звично потяглася рукою до амулета — і схопила порожнечу.

— Не переживай, — сказав Піпл. — Не бачиш Тіней — о’кей. Навчися визначати їх за непрямими ознаками.

— Це ж за якими?

— По-перше, вони вічно мерзнуть. Якщо у спеку бачиш людину в теплому светрі й шарфі — зверни увагу. По-друге, вони бояться молока: воно для них — як кислота. Сумніваєшся в комусь — запропонуй сьорбнути молочка або випити кави з вершками. Відмовиться — отже, Тінь.

— Або просто не любить молока.

— Або не любить, — легко погодився Піпл. — Ти як почуваєшся?

— Паскудно.

— У тебе сьогодні був нівроку такий гормональний викид, — сказав він замислено.

— І що це значить?

— Значить, що ти зустріла когось, хто потім з’явиться в еротичних снах... У тебе як із сексуальною орієнтацією?

— Традиційна! Це тебе не стосується! І перестань мене обнюхувати!

На мене з підозрою зиркали люди на вулиці. Я, похопившись, замовкла.

— Вибач, — сказав Піпл дуже щиро. — У мене це професійна деформація. Я буваю безтактний.

І всміхнувся без краплі зарозумілості — щиро і з симпатією.

  коридорі на підвіконні Павлик здійснював маніпуляції з величезним букетом квітів. Коли я підійшла, він підстрибнув з несподіванки, потім розслабився й видихнув:

— А, це ти...

У букет було втулено плюшевого ведмедика, у лапах ведмедик тримав шоколадку, до шоколадки скотчем кріпилася листівка з вибаченнями й зізнанням у коханні. Ведмедик і виглядом, і поглядом скидався на Павлика. Мені стало шкода їх обох.

— Павлику, може, тобі поки що перечекати... Хай вона охолоне...

Я брехала. Я знала, що Настя не охолоне й не зігріється. Я не вміла пояснити це Павликові, який знемагав від почуття провини, хоч не був ні в чому винен.

— Дашо, передай їй, будь ласка, бо я сам боюся...

Я кивнула. Взяла букет з ведмедем і листівкою. Зайшла в кімнату: тут було незвично чисто й прибрано, Настя валялася на ліжку з ноутбуком на животі.

— Це тобі, — я простягла їй букет. Вона й голови не повернула:

— Дякую. Підеш на кухню — залиши в помийному відрі.

— Насте, — я сіла навпроти. — Послухай мене. Павлик...

— Ти не бачиш, що я читаю?!

— Павлик тебе справді...

— Нові новини! Облаштування чужої долі на доступних умовах... Не хочу чути цього імені, не знаю цієї людини, і не продовжуй, або я ображуся!

І вона демонстративно втупилася в екран. Я знала, що Павлик там, за дверима, ловить кожен шурхіт і чекає, затаївши дух, як приймуть його подарунок. Зараз мені доведеться повернути квіти й стати вісником нещастя.

Я раптом розлютилася: якого дідька я маю працювати посильним голубом? Один раз пожалієш людину — і готово, ти вже її довірена особа, ледь чи не духівник-сповідник...

Злість змінилася усвідомленням провини. Якби я зупинила Тінь, перш ніж вона встигла прикінчити Настину любов, — усе було б інакше, і зараз я тинялась би десь по вулицях, чекаючи, коли закохані завершать ще один романтичний вечір.

Я встала, щоб однести букет назад Павликові, і в цю мить