Читати книгу - "Чоловік з бонусом, Тая Стрельцова"

— Не знаєш, що з Дариною? — запитала Катерина, заходячи до роздягалки. — Така зла, що от-от вогонь із пащі почне випускати.

— Точно не в курсі. Але якщо ти її настрій пов’язуєш зі мною, то можу припустити, що це через те, що влаштувала собі завтра майже вихідний, — посміхнулась Ліка.

— Це як?

— У мене завтра вранці два групових тренування. Потім два вікна. А потім мало бути індивідуальне тренування. Клієнтка новенька, їй однаково, хто з тренерів його проведе, я уточнювала. От я й домовилась з Альбіною, що вона візьме її на себе. Все всіх влаштовує, а Дарина зчинила скандал. Нічого, я пішла прямо до директора і вирішила питання, — кивнула задоволено Ліка. — А що? Я вже маю на завтра плани!

— Які? Єгор повертається? — підморгнула Катерина.

— Ні, його ще близько тижня не буде, — махнула рукою. — Але ми з хлопцями разом з моєю сестрою і племінником ідемо до дитячого розважального центру. І я вже дітей порадувала! Вони чекають. А тут Дарина! Ти ж розумієш, я не могла відступити, — криво всміхнулась.

— О! Ти Олі розказала про Мирона і Матвія? — здивувалась подруга.

— Не зовсім. Я ж написала їй позавчора вранці, що не зможу в гості приїхати, а вона взяла і подзвонила ввечері, щоб уточнити, чи нічого не помінялось. Я вже якраз з дітьми в машині була, мали додому їхати. Хлопці щось ділили між собою голосно, а я не врахувала, що вона їх почує. А вже коли запитала, де я і чиї це діти біля мене розмовляють, я й сказала, що вони — сини Єгора. А чого приховувати? Ох, скільки було дорікань! Навіть не знаю, на що вона більше образилась, що я з її малим ніколи не сиджу, чи що я не приїду? Але нічого, за ніч відійшла, хоча, думаю, цікавість взяла верх. Вчора знов подзвонила і вже спокійно запропонувала зустрітись. Дуже здивувалась, що я знову з хлопцями, а коли почула, що вони зі мною так надовго, то ледь не знепритомніла! — розсміялась Ліка. — Загалом, сестра трохи не народила передчасно, а діти добре погрались. Ти ж бачила, які Мирон з Матвієм товариські.

— О! Улюбленці всього нашого клубу! — розвела руки в сторони Катерина. — Бажаю вам добре завтра час провести!

— Дякую! Якщо чесно, хвилююсь. Я була раз в такому закладі, коли у племінника День народження святкували, але мене вистачило менш, ніж на годину. Мало того, що аніматори горлають у мікрофони, музика гримить, так ще й діти з криками носяться туди-сюди! Таке враження, що мозок закипає! Не уявляю, чим це все завтра закінчиться, — зітхнула.

***

— Привіт! Дзвонив? — судячи по голосу, на ходу говорив Єгор.

— Привіт! Так… Хотів запитати, як справи? — відповів Олексій.

— Нормально. Працюю. Як у вас? — на автоматі поцікавився і Єгор.

— Теж все в порядку. Як Ліка, діти? — продовжував розпитувати брат.

— От подзвонив би і сам в неї спитав, якщо так хвилюєшся! — трохи різко відповів Єгор.

— Власне, я тобі тому й дзвоню. Ми дійсно з Ярославою хвилювались. Ти ж сам казав, що Ліка твоя зовсім не налаштована на дітей. От ми і подумали…

— Стоп! Давай домовимось відразу, що ви з Ярославою не втручатиметесь між Лікою і дітьми! Ви немало мені допомагали, за що я безмежно вдячний, але ви втомились, у вас своє життя, свої справи, плани… А в мене є мої діти і Ліка, дівчина, яка займає особливе місце в моєму серці. Тож я маю якось влаштовувати мої стосунки з Лікою, щоб добре було і моїм синам. Принаймні, мені здається, що з нею можна спробувати, не зважаючи на її непростий характер та вільні погляди на життя, — твердо заявив.

— Єгоре, чого ти так завівся? — спокійно запитав брат. — Я ж нічого поганого не хотів сказати. Просто дещо розповісти, — додав тихіше.

— Ну, слухаю!

— Ми боялись, що Ліка не зможе впоратись з дітьми. Сам подумай: одразу двоє! Але як дізнатись, що там у них насправді? Вирішили поспостерігати.

— Що?! Ви слідкували за Лікою? Якого біса?! — розлютився Єгор.

— Якби я знав, що ти так відреагуєш, не зізнавався б. Думав, тобі буде цікаво почути, як проводять час твої сини з твоєю особливою дівчиною… — загадково сказав Олексій.

І замовк. От так просто, заінтригувавши. Знущається чи що?

— Кажи! — не витримав Єгор.