Читати книгу - "Секрет Світлячка, Олена Гуйда"

О, велика праматір.

- Він у мене священний жах викликає, - чесно зізналася я, і вкотре подумала, що практика обіцяє бути незабутньою. У житті не забуду її, тобто.

- Багато ти розумієш, - скривилася Мел. – У ньому відчувається сила, і якась відповідальність…

Залишок шляху ми пройшли мовчки. Я думала про те, що бойовики тепер точно оселяться у «Гірському притулку» і мені з ними доведеться зіткнутися не раз. Навіть якщо договір не підпишуть. Про що думала тим часом Мелані я вже не бралася навіть вгадувати. Хода її думок для мене – темний ліс.

На центральній площі саме йшов виступ. Місцева театральна трупа ставила постановку про вічне кохання, яке пережило навіть смерть. Несправедливо вбитий кавалер тепер приходив до своєї коханої примарою, доводячи її до божевілля. І доведе ж. Я вже чудово знала трагічний кінець історії, де у фіналі нещасна кинеться зі стін, щоб знову бути зі своїм коханим.

Дуже життєстверджуюча п'єса. Якраз для підняття і так паршивого настрою. Але дрібні сунари обсіли навіс над сценою та уважно стежили за розвитком подій.

Сунари не люди, не тварини. Це зовсім маленькі, розміром з долоню, дуже схожі на чоловічка магічні істоти. Тільки з крилами та блідо-блакитного кольору. Вони не розмовляють як люди. У них немає волосся. Зате є повір'я, що якщо пару сунари обсипають пилком зі своїх крил, то вони житимуть довго та щасливо, і за традицією хлопець має поцілувати дівчину, щойно на них впаде благословення.

Я у це не вірила. Але для себе твердо вирішила, до жодної особи чоловічої статі сьогодні не наближатися.

Але не тут було…