Читати книгу - "Кохання проти субординації, Оксана Мрійченко"

Каріна відчула, що у неї злегка підкошуються ноги та взялася рукою за металеві балконні поручні, щоб не впасти. Потрібно спуститися вниз та підійти до нього, поговорити. Але у цей момент із нічного клубу вийшла симпатична дівчина і підійшла до Олексія. На вулиці було досить тихо, тому Каріна добре чула і бачила все, що відбувалося далі.

— Я попрощалася з Діаною, можемо йти, — прощебетала дівчина Олексію.

— Гаразд, підемо, — він раптом пригорнув її до себе і ніжно поцілував у губи.

— Мм, ти пахнеш димом від цигарки. Обожнюю цей твій запах! Він завжди діє на мене, як афродизіак, — промуркотіла дівчина, притискаючись до нього.

Вони обнялися і пішли далі вулицею. Каріна ще деякий час чула стукіт каблуків по тротуару, а потім на вулиці знову стало тихо. Каріна помітила, що все ще тримається за поручні, але тепер її пальці стискали метал конвульсивно.

— Каріно, з тобою все гаразд? — почула дівчина над вухом стурбований голос Антона.

— Що? — вона здивовано подивилася на нього.

— Що з тобою? Ти зблідла, — Антон продовжував з тривогою дивитися на неї та про всяк випадок злегка підтримував Каріну за талію. — Може хочеш сісти?

— Ні, я просто... Голова трохи закрутилася, — пробурмотіла Каріна. — Все нормально.

— Принести тобі води? — запитала Вероніка.

— Ні, дякую. Все добре! — Каріна постаралася взяти себе в руки, але голос трохи тремтів.

— Що трапилося? Секунду тому ти була веселою і щасливою, — знову звернулася до неї Вероніка.

— Нічого. Просто тут, на свіжому повітрі я раптом відчула, що втомилася. Напевно мені краще поїхати додому, — відповіла Каріна.

— А як же танці до ранку? — запитала Вероніка.

— Іншим разом, — спробувала посміхнутися Каріна.

— Ну добре, — погодилася Вероніка. — Викликати тобі таксі?

— Я і сама можу це зробити. Тільки піду на вулицю — тут дуже шумно.

— Давай ми з Антоном проведемо тебе.

— У цьому немає потреби. Я почекаю таксі біля входу до ресторану.

— На вулиці вже темно. Раптом причепиться хто-небудь? Ходімо, ми тебе проведемо — звернувся до дівчини Антон.

Каріна зрозуміла, що сперечатися марно і погодилася. Щоб потрапити на сходи та спуститися вниз, потрібно було пройти через зал. Вероніка про всяк випадок взяла Каріну за руку і вони попрямували до виходу, обходячи танцмайданчик. Біля дверей вони наткнулися на Світлану Єгорівну, яка вже одягала піджак.

— Молодь, а ви куди? — звернулася вона до молодих людей. — Це мені вже пора спати, а у вас вся ніч попереду!

— Каріні стало недобре, — відповіла Вероніка. — Ми проведемо її на вулицю і посадимо у таксі.

— Вероніка драматизує, — посміхнулася Каріна. — Я просто втомилася.

— Каріно, якщо ви ще не викликали таксі, то можете поїхати з нами, — сказала їй Світлана Єгорівна. — Я теж хотіла викликати собі таксі, але Денис непохитний у цьому питанні та збирається особисто відвезти мене додому.

— Ні-ні, я чудово доїду сама, — з поспіхом відмовилася Каріна. — Не хочу затримувати Дениса Олександровича і вас.

— Ви впевнені? — перепитала Світлана Єгорівна. — Ви дійсно виглядаєте блідою і я за вас хвилююся.

— Зі мною все буде добре, — посміхнулася начальниці Каріна. — На добраніч, Світлано Єгорівно!

Каріна, Вероніка та Антон вийшли на вулицю. Антон набрав номер таксі та вони стали чекати. Через кілька хвилин вони побачили машину Дениса, що виїжджала з парковки. На передньому сидінні сиділа Світлана Єгорівна. Побачивши молодих людей, вона ще раз помахала їм рукою і вони відповіли їй тим же. Таксі Каріни приїхало через 15 хвилин. Вероніка з Антоном допомогли дівчині сісти на заднє сидіння.

— Дякую вам! Ви чудові друзі! — щиро посміхнулася їм Каріна.

— Добраніч! Напиши мені, коли доберешся додому, щоб ми не хвилювалися за тебе, — сказала їй Вероніка.

— Добре. А вам бажаю відмінно повеселитися.

Антон закрив двері, машина рушила з місця.

Денис теж помітив Каріну у товаристві Вероніки та Антона, коли вони зі Світланою Єгорівною виїжджали з парковки.

— Дивіться, Світлано Єгорівно, — звернувся він до тітки. — Не лише вам захотілося додому.

— Вероніка з Антоном проводжають Каріну. Дівчині стало недобре і вона вирішила поїхати додому.

— А що трапилось? — на обличчі Дениса відбилося непідробне занепокоєння.

— Каріна каже, що просто втомилася. Я пропонувала їй поїхати з нами, але вона відмовилася.

— Світлано Єгорівно, вам потрібно було сказати про це мені! Я б переконав її.

— Я теж намагалася умовити Каріну, але вона навідріз відмовилася. Ти маєш рацію, мені потрібно було сказати тобі про це раніше, — погодилася Світлана Єгорівна.

Світлана Єгорівна жила неподалік від ресторану, тому Денис швидко доставив її додому. Провівши тітку до дверей квартири, він відправився назад до своєї машини. Ніч була дуже тихою, але ставало прохолодно. Денис згадав, що говорив Вікторії про свій намір повернутися у ресторан після того, як відвезе тітку. Йому не хотілося втрачати можливість все ж таки запросити Каріну на танець. Але тепер він знав, що дівчина поїхала і повертатися у ресторан йому не хотілося. Тому він зателефонував Вікторії, вибачився і сказав, що їде додому. Вікторія планувала попросити Дениса відвезти її, тому відразу ж впала у зневіру, але нічим не видала себе. Побажавши дівчині весело провести залишок вечора, Денис сів у машину та поїхав додому.