Читати книгу - "Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Не будете же ви знати,
Коли смерть вам буде...»
І сказав бог - віддалився,
Ходить понад ставом,
І от сонце спочиває,
Смеркне незабаром.
ХV
Розляглися скрізь тумани,
Закотилось сонце!
І приходить в село господь
Під їдно віконце.
І поглянув господь в хату.
В хаті - як годиться.
Не димить убога скалка,
Каганець блищиться.
Сам хазяїн кінець стола
Сидить, в кармазині,
А сусід стоїть, бідняка,
В сірії свитині.
Бідний плаче і ридає,
Багач, ні словечка.
Межи ними, як той каже,
Була суперечка.
І убогий, і багатий
Поле разом мали.
Разом вони обробляли,
Разом засівали.
І на щастя біднякові
Жито уродило,
А багатому все поле
Куколем заплило.
І відрікся багач поля,-
Боже, твоя воля! -
Да і каже: «Котре гарне,
То те моє поле...»
І зачалась межи ними
З того суперечка.
Бідний просить, бідний молить,
Багач - ні словечка.
Наостаток ніби зм'якнув
І бідному каже:
«Завтра нас сам бог розсудить
І поля покаже!»
XVI
Вбогий вийшов, а багатий
В опівнічку саму
Серед поля убогого
Викопує яму.
І садовить у ту яму
Дитя своє враже,
І соломою вкриває,
І до него каже:
«Гляди ж,- каже,- як спитаю,
Чиє сеє поле,
То ти крикни: «Твоє власне,
А бідного голе».
А убогий і не знає.
Рано поставали,
Позбирали всю громаду,
Коло поля стали.
І багатий ізняв шапку
І зачав питати:
«Скажи, боже, хто тут сіяв,
Вбогий чи багатий?»
«Ні, не вбогий, а багатий!» -
Голос одвічає,
А тим часом з-меж народу
Господь виступає.
Виступає й багачеві
Став він говорити:
«З сего часу син твій буде
Вічне землю рити».
І сказав усе народу,
Да і віддалився...
А народ поглянув в яму -
В ямі кріт лиш рився.
XVІI
Вгамувалися багаті
І не обдирали.
Лиш не сим, то другим люде
Бога прогнівляли.
Було святенько, неділя,
Дзвони задзвонили,
І до церкви на молитву
Каждого будили.
Добрі люде позбуджались,
Як годиться, вмились,
Надягнули, хто що має,
Богу помолились.
І на утрені стояли
В церковці святії!
Но не так-то воно було
В їдній хаті злії.
І там, правда, позбуджались
Да роботу мають:
Їдні - закришку щипають,
Ті - дрова рубають.
Господиня їсти варить,
А господар хати...
Ще до служби пообідав
І пішов орати.
І оре він серед поля,
На воли гукає,
Аж Христос іде до него,
Йому розважає:
«Що ти робиш, чоловіче?
Неділенька! Свято!»
«Таких свят,- плугатар каже,
Єсть в року багато!»
І скарав його син божий
Карою своєю:
Плуг, плугатар і погонич
Щезли під землею.
XVІІІ
І приходить бог до церкви,
Став людей збирати.
І у церкві на амбоні
Людям став казати:
«Я, Ісус Христос, син божий,
Кажу, щоб ви знали,
Щоб ви день недільний чтили,
Свята шанували.
Щоби в свято не рубали,
В полі не орали
І коріння в огородах
Своїх не копали.
Щоб коріння не копали
Старії й малії,
Щоб зарання всі стояли
В церковці святії.
Бо я дав вам для роботи
Шість днів на неділю,
А седьмий день для покою
Й найменшому зіллю.
Да ще кажу, щоб всі люде
Милосердя мали,
Калік, старців не гнушались,
Сиріт пригортали.
Щоби старших шанували,
Отця-неньку чтили
І, що я лиш вам говорю,
Теє все чинили.
І як будете, всі люде,
Теє все чинити,
Добре буде вам і дітям
В божім світі жити.
XIX
Як не будете чинити
Того, що я кажу,
Тяжко буду вас карати,
Тяжко вас накажу.
Пущу голод, стануть люде
3 голоду вмлівати.
Пущу помір, зачнуть люде
Мором умирати.
Будуть війни меж царями,
Межи королями,
Буде бійка, буде лихо
Межи всіма вами.
Син на батька, доч на неньку
Стануть підійматись.
Як вода,- крівля по світі
Буде розливатись.
І тогді зачнете, люде,
Мене пізнавати.
А як
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Лiрниковi думи, Степан Васильович Руданський», після закриття браузера.
