Читати книгу - "Новий кінець , Ізабель Азімова "

"Ти - мій океан"

Пройшло декілька днів з моменту мого переїзду в квартиру. Я успішно перевезла речі і по тихеньку звикала до нового місця для життя. Квартира була затишною, з великими вікнами, які впускали багато світла, і невеличким балконом, де я могла насолоджуватися ранковою кавою. Розмова, яку ми з Люком запланували, так і не відбулась, бо в нього з'явились плани, від чого напруга між нами продовжила переслідувати мене, зате Нереза нарешті розібралась зі своїм телефоном і ми домовились сьогодні зустрітись. За ці дні, я не була в університеті і сподівалась, що не багато пропускаю, але від робити мене ніхто не звільнив і окрім справ з квартирою, я була в книагрні. Я стояла біля невеликого дзеркала в спальні і тримала в руках дві сукні, вирішуючи, яку вдягнути. Я не хотіла наряджатись, але факт того, що я їду гуляти зі своєю подругою, підштовхнув мене вдягнутись не так, як завжди. Вирішивши все таки вдягнути чорну сукню, яка обтягувала мою фігуру, а іншу повісити назад у шафу. Волосся я залишила прямим і трохи закрученим, а на ноги вдягнула босоніжки. Сьогодні була субота і я зі спокійною душею могла йти на зустріч з Нерезою. Ми зустрічилась в маленькій кав'ярні біля пляжу з видом на море. Раніше зустрічатись там - був нашим з Нерезою ритуалом. Я сподівалась, що зараз ми будемо частіше бачитись з подругою, бо мені її дуже не вистачало цей місяць.

Я прийшла трохи раніше і замовила два лате, очікуючи на Нерезу. Кав'ярня була затишною, з приємним ароматом кави і свіжих випічок, а звук хвиль, що розбивалися об берег, додавав атмосферності. За кілька хвилин до призначеного часу, двері відчинилися, і я побачила Нерезу. Вона виглядала щасливою, з легкою усмішкою на обличчі.

- Привіт, - вона підбігла до мене і обійняла. - Так рада тебе бачити!

- Привіт, - відповіла я, теж обіймаючи її. - Я також. Мені так не вистачало наших зустрічей.

Подруга підсіла за столик біля вікна, де вже сиділа я, звідки відкривався чудовий вид на море. Нереза підняла своє лате і зробила ковток.

- Як ти? Як нова квартира? - запитала вона.

- Все добре, дякую, - відповіла я. - Квартира чудова, і я вже звикла до нового місця. А ти як? Що в тебе нового? Мені стільки треба тобі розповісти! - вигукнула я від переповнюючих мене емоцій. Я була рада бачити свою подругу і поскоріш хотіла все їй розповісти.

- Ми з Заком розійшлись, - вже не так весело сказала подруга і я взяла її за руку, в знак підтримки, - Але зараз я в порядку і в моєму житті з'явився дехто інший, - подруга посміхнулась і я думаю, вона казала про того хлопця з яким я її зустріла нещодавно, - Ми з Заком багато сварились останнім часом, але я думала наші стоснуки це переживуть. Якось я прийшла з університету до нього і він був з іншою дівчиною, - подруга дивилась я сторону моря і стримувала сльози, я сильніше сжала її руку, - А знаєш, що найсімнуше в цій ситуації? Це те, що, коли я вибігла з його квартири від побаченого він не пішов за мною і через декілька годин написав, що нам треба розійтись, - холодно сказала Нереза, а мені від такого відношення цього хлопця, хотілось вдарити його декілька раз в обличчя.

- Нереза, це жахливо, я навіть не уявляю, що ти відчувала і мені дуже жаль, що я не була поруч, - я тримала руку подруги, а вона подивилась на мене і посміхнулась.

- В цьому немає твоєї провини, я сама не подзвонила. В цей час, я хотіла побути сама, розумієш? - сказала подруга і я кивнула, бо прекрасно розуміла її почуття, - Але, ця ситуація допомогла знайти мені таку прекрану людину, як Тім. Коли я вибігла з квартири Зака, я случайно врізалась в якогось чоловіка і це був Тім. Він запитав чи в мене все добре і чомусь саме йому я відкрилась. Після того випадку, ми стали частіше бачитись, - голос Нерези став більш живим, коли тема зайшла за цього чоловіка.

- Я дуже рада, що в твоєму житті був хтось в цей момент, - сказала я, щиро усміхаючись. - Тім здається чудовою людиною.

- Він дійсно такий, - відповіла Нереза з сяючими очима. - Він підтримував мене, коли я цього найбільше потребувала. Знаєш, ми навіть плануємо разом поїхати на вихідні за місто. Хочемо побути на природі, відпочити від міської метушні.

- Це чудова ідея, - захоплено відгукнулася я. - Природа завжди допомагає відновити сили і налаштуватися на позитив.

- Ейло, а що в тебе нового?

- Ну в мене теж є, що розповісти, - посміялась я і почала розповідати про Люка і Деміана, про свій переїзд, про нещодавну зустріч з Ксандером, а в цей час подруга сиділа з відкритим ротом, від чого я посміювалась.

- Ого, це просто неймовірно! - вигукнула Нереза, коли я закінчила свою розповідь. - Ти живеш у справжньому вирі подій!

- Так, останнім часом життя дійсно насичене, - зізналася я, нервово усміхаючись. - Але це не завжди весело, - після цієї фрази ми з подругою посміялись.

- Люк і Деміан... обидва такі різні, але кожен по-своєму цікавий, - задумливо сказала Нереза. - Як ти збираєшся розібратися з ними?

Якщо чесно, я ще не знаю, - відповіла я. - Люк був для мене дуже важливим, але тепер все змінилося. Деміан... він загадковий і незрозумілий, але водночас притягує мене, хоча я не хочу цього признавати. Я намагаюся не робити поспішних висновків і дозволити всьому розвиватися природно.

- Це мудро, - погодилася Нереза. - А Ксандер... він був твоїм колишнім хлопцем. Що ти відчуваєш щодо його появи?

- Я про нього сильно не думала, але думаю можна було з ним зустрітись. Все таки між нами зараз все добре,- сказала я, попиваючи свою каву. В цей момент, до нас з Нерезою підійшли два хлопця і в одному я впізнала Тіма - того самого, про якого розповідала сьогодні Нер.

- Привіт, дівчата,- вигукнув Тім і поцілував Нерезу в щоку. Я помахала йому і він посміхнувся, - Це мій друг Вілл, - Тім представив нам свого друга і він посміхнувся до нас.

- Не хочете доєднатись до нас на пляжі? - сказав Вілл і ми з Нерезою подивилась одна на одну.

- Що думаєш?- Нереза запитала мене.