Читати книгу - "ЕФЕКТ ЛЮЦИФЕРА. Чому хороші люди чинять зло"

369

Я хотів зініціювати фонд героя Джо Дарбі, зібрати пожертви з усієї країни і передати їх йому, коли він вийде з-під охорони. Репортерка USA Today Мерилін Еліас погодилася опублікувати історію про життя цього «героя в підпіллі» і згадати в ньому фонд, якщо я зможу забезпечити рахунок, на який люди зможуть надсилати пожертви. Впродовж багатьох місяців я намагався переконати різні організації створити такий рахунок, серед них Amnesty International, банк рідного міста Дарбі, мій Union Bank у Пало-Альто, навіть асоціацію жертв тортур. Щоразу отримував відмову, яка видавалася фальшивкою. Я переконав тодішнього голову Американської психологічної асоціації Діану Галперін подати таку пропозицію на щорічному з’їзді, але надто багато членів Ради директорів організації виступили проти. Для багатьох людей це було занадто політичним.

370

Цитата з «А Question of Torture,» PBS News Frontline, 18 жовтня 2005 року.

371

CBS, 60 Minutes 11, 28 квітня 2004 року.

372

В’язницю Абу-Ґрейб офіційно закрили 15 серпня 2006 року, всіх утримуваних там в’язнів перевели в Кемп-Кроппер біля Багдадського аеропорту.

373

Військова слідча Марсі Дрюрі інформувала мене про умови, які панували в Абу-Ґрейб, відколи військові взяли це місце під свій контроль і доколи почалося розслідування зловживань у блоці 1А. В електронних листах (16, 18 і 20 вересня 2005 року) і телефонному інтерв’ю (8 вересня 2005 року) вона з перших вуст розказала про «жалюгідні, злиденні» умови як для охоронців, так і в’язнів. Вона служила в підрозділі, що займався розслідуваннями злочинів, вчинених військовими США впродовж війни. Вона також була однією з перших осіб, хто побачив диск із фотографіями. Її відділ завершив розслідування до лютого 2004 року. Вона сказала мені, що хоче, аби світ побачив правду, що умови, які панували у в’язниці, мали вплив на поведінку охоронців.

374

Передача про Кемп-Даґлас «80 Acres of Hell», History Channel, 3 червня 2006 року.

375

Janis Karpinski із Steven Strasser, One Woman’s Army: The Commanding General at Abu Ghraib Tells Her Story, New York: Miramax Press, 2005.

376

Психологічна оцінка складалася із інтерв’ю з військовим психологом, доктором Елвіном Джонсом, 31 серпня і 2 вересня 2004 року, після якої проведено різні психологічні тести. Вони включали в себе Міннесотський багатопрофільний опитувальник особистості (ММРІ-2); багатовимірний клінічний опитувальник Мільтона-ІІІ і скорочену шкалу Уекслера. Офіційний звіт про психологічну консультацію та результати тестів надіслано 21 вересня мені і доктору Леррі Бойтлеру (директору докторської програми з психології в Університеті Пало-Альто). Він провів незалежну сліпу інтерпретацію результатів тестів, не знаючи ані імені, ані статусу досліджуваного. Також я провів інвентар вигорання Маслач під час інтерв’ю Чіпа в мене вдома, результати якого відправлено для інтерпретації експерту із психології стресу праці—доктору Майклу Лейтеру із Центру організаційного розвитку в Уолфвіллі, Канада. Його формальну оцінку я отримав 3 жовтня 2004 року. Він також не знав, хто заповнював форму.

377

Звіт психологічної консультації, 31 серпня 2004 року.

378

Для див. мою книжку: Р. G. Zimbardo, Shyness: What It Is. What to Do About It, Reading, MA: Perseus Books, 1977.

379

Особистий лист від 12 червня 2005 року.

380

Листування електронною поштою з Мімі Фредерік, 21 вересня 2005 року (надано дозвіл на цитування).

381

372-й батальйон військової поліції базувався в Крезаптауні, Меріленд. Більшість його членів походили з маленьких, небагатих міст, де оголошення військових рекрутерів часто з’являлися в місцевій пресі. Вони часто приєднувалися до війська ще підлітками, аби заробити і побачити світ, або просто щоб вирватися з міста, де виросли. Члени 372-ї бригади були дуже дружніми. Див: Time magazine, Special Report, 17 травня 2004 року.

382

Моє інтерв’ю з Чіпом, 30 вересня 2004 року, та приватний лис, 12 червня 2005.

383

Резюме звіту доктора Елвіна Джонса щодо інтерв’ю і низки психологічних тестів, 31 серпня 2004 року.

384

Резюме інтерпретації всіх тестів, надане доктором Джонсом.

385

Цю й наступні цитати взято з «Інтерпретації тестування клієнта» 22 вересня 2004 року, проведеної доктором Леррі Бойтлером, з письмового звіту для мене.

386

Оцінка доктора Лейтера потрапила до мене 3 жовтня 2004, див: С. Maslach and М. Р. Leiter, The Truth About Burnout (San Francisco: Jossey-Bass, 1997). Також див: M. P. Leiter and C. Maslach, Preventing Burnout and Building Engagement: A Complete Package for Organizational Renewal, San Francisco: Jossey-Bass, 2000.

387

Існує багато психологічної літератури щодо когнітивного перевантаження, деякі посилання: D. Kirsh, «А Few Thoughts on Cognitive Overload», Intellectica 30 (2000).—C. 19-51; R. Hester, H. Caravan, «Working Memory and Executive Function: The Influence of Content and Load on the Control of Attention», Memory & Cognition 33 (2005).—C. 221-33; F. Pass, A. Renkl, J. Swelle, «Cognitive Load Theory: Instructional Implications of the Interaction Between Information Structures and Cognitive Architecture», Instructional Science 32 (2004).—C. 1-8

388

Нотатки щодо саги про рядову Джессіку Лінч взято з телевізійного документального фільму на BBC 2, в якому зазначалося, що армія США сфабрикувала і спотворила майже все з її «героїчного» наративу. Таке саме створення псевдогероя сталося і в історії колишньої зірки NFL Arizona Cardinals, Пета Тіллмана, якого застрелили свої ж, «дружнім вогнем», і це приховували, доки сім’я не добилася правди. Розслідування BBC щодо Джессіки Лінч: «War Spin: The Truth About Jessica,» 18 травня 2003 p. (репортер Джон Кемпфнер). Розшифрування програми можна знайти на: http://news.bbc.co.uk/2/hi/programmes/correspondent/3028585.stm. Справа Пета Тіллмана вийшла в двох частинах в The Washington Post: S. Coll, «Barrage of Bullets Drowned Out Cries of Comrades: Communication Breakdown, Split Platoon Among Factors of ‘Friendly Fire’«, The Washington Post, 6 грудня 2004 року.—C. A01; S. Coll, «Army Spun Tale Around IU-Fated Mission», The Washington Post, 6 грудня 2004 року.—C. A01; Дві статті доступні онлайн: http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A35717-2004Dec4.html та http://www.washingtonpost.com/wp-dyn/articles/A37679-2004Dec5.html. Батько