Читати книгу - "Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану"

Болук – частина племені (Будагов Л. Ср. словарь, т. І, с. 292) і одиниця адміністративного поділу.

Слово «jyз» («іузлік») у ряду тюркських народів (наприклад, казахів, узбеків) означає «орда», «союз племен» (Вельяминов-Зерно В. В. Исследование о касимовских царях и царевичах, ч. II, с 382–383). Цей термін має прямий зв'язок не із значенням «обличчя», як вважає Абу-л-Газі, а із значенням «сто»; у башкирів «плем'я» називалося словом «мінг» («тисяча»), слово «Тюмень» («туман») означало «10 000 воїнів» і «адміністративний поділ» (перс, «хезаре» – «тисяча»).

Під терміном «халк» деякі історичні джерела найчастіше розуміють «плем'я», підрозділами якого є «та'іфе» («коліно») і «тіре» («рід»). (Вамбери А. Путешествие по Средней Азии, с. 150; Мошкова В. Г. Племенные «голи» в туркменских коврах, с. 158). Абу-л-Газі вживає цей термін переважно у значенні «народ», «населення».

Слово «аймак», монг. «айімаг» – зібрання, об'єднання близьких видів чого-небудь, зустрічається у двох значеннях: 1) а) у середньовічних монголів цим терміном позначався союз, об'єднання споріднених родин, підплем'я, вірніше, фратрія (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 136, 137); б) у тюркських народів це слово частіше в формі «уймак» («оймак») зустрічається в трохи іншому значенні: «За турецьким словником Вефік-паші,…улус ділиться на ілі, іль – на уймаки, уймак – на бої, бой – на уруки (роди)». (Бартольд В. В. Церемониал при дворе узбекских ханов в XVII веке, с. 302). 2) Терміном «аймак» позначаються також кочові племена змішаного походження (МИТТ, т. II, с 43, прим. 2; с 125, прим. 1).

У тюркських мовах це слово зустрічається в формах: омаг, омак, умак, оба, оба; в монгольській мові: умук (И. Н. Березин. Шейбаниада, с 59), обог, обох («род»), «своєрідний союз кревних родичів» (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 46). Абу-л-Газі неправомірно ставить знак рівності між аймак і омак; аймак значно більший етнічний підрозділ, ніж омак.

Слово «тамга» в сучасній туркменській мові вживається в формах тамга і тагма (Байлиев X. и Каррыев Е. Туркмено-русский словарь, 1940, с. 294). В основі слова «тамга», на думку А. Дж. Емре, лежить дієслово «там» – «розжарювати», «палити», «запалювати» (Entre А. С. Tuerk Dilbilgisi, p. 174).

Хумай – міфічний птах (Будагов Л. Ср. словарь, т. II, с. 315).

Вислів «підняти ханом» (хан кутаєрмаєк) мав реальне значення («підняти»). У тюркських народів (у деяких з них до XX ст.), як і у монголів, проголошення ханом вчиняли за стародавнім звичаєм: того, кого обирали, садили на білу кошму, тричі піднімали її за кінці, проголошуючи: «хан! хан! хан!» (Бартольд В. В. История культурной жизни Туркестана, с. 106–107). У тюрків VI–VIII ст. «при возведенні государя на престол, найближчі поважні сановники садять його на поветь і по сонцю обносять десять разів. При кожному разі чиновники кланяються йому. По закінченню підсажують його на верхового коня, туго стягують йому горло шовковою тканиною, потім, послабивши тканину, зразу ж запитують: скільки років він може бути ханом?» (Бичурин Н. Я. Собрание сведений о народах, обитавших в Ср. Азии в древние времена, т. I, с. 229); Толстов С. П. (Древний Хорезм, с. 319) пояснює обряд стягування горла нового кагана шовковою тканиною як пережиток ритуального вбивства кагана.

У монголів і китайців широко було розповсюджене прислів'я: «На небі немає двох сонць; у народу немає двох володарів» (Владимирцов Б. Я. Общ. строй монголов, с. 143, прим. 7).

Яви – ймовірно, прізвисько чи звання, можливо, зближене з титулом «ябгу» (ябгу – явгу – яви). Можливо, що яви (яби) (ябагу) – назва одного з огузьких родів, яка пов'язана із згаданим вище титулом (Жданко Т. А. Очерки исторической этнографии каракалпаков, с. 104–107).

Киргизи своїх правителів іменували словом «інал», яке, на думку І. Н. Березіна, походить від дієслова інан-мак «вірити» (Рашід-ад-Дін,