Читати книгу - "Хроніки Амбера : у 2 томах. — Т. 1 : П’ятикнижжя Корвіна"

Мантикора повернулася до нього, нескорено закричала і скочила вперед, ощиривши кігті. Вони зійшлися — і на мить плече Морґенштерна закрило поле мого зору. Минула ще одна мить — і з поведінки коня я зрозумів, що удар виявився точним.

Поворот — і я побачив, як почвара розпласталася, а на грудях навколо списа у неї розквітла величезна пляма крові.

Джуліан спішився. Мовив щось до інших вершників — слів я не розчув. Вони й далі сиділи на конях. Він поглянув на мантикору, що досі билася у судомах, а тоді перевів погляд на мене і всміхнувся. Підійшов до тварюки й, поставивши на неї ногу, схопив однією рукою спис і витягнув його з туші. Тоді встромив у землю і прив'язав Морґенштерна до ратища. Брат простягнув руку до коня, поплескав його по плечі й, озирнувшись до мене, повернувся і рушив назустріч.

Щойно він опинився переді мною, як мовив:

— Прикро, що ти вбив Белу.

— Белу? — повторив я.

Він зиркнув у небо, і я простежив за його поглядом. Жодних птахів не було видко.

— Він був моїм улюбленцем.

— Вибач, — відказав я. — Я хибно інтерпретував ситуацію.

Він кивнув.

— Гаразд. Отже, я зробив послугу. А тепер розкажи мені, що трапилося після моєї втечі з палацу. Бранд оклигав?

— Так, — відказав я. — І ти поза підозрою. Він заявив, що його вдарила Фіона. І її також не виявилося поруч, щоби відповісти на запитання — вона теж накивала п'ятами вночі. Дивно, що ви не зіштовхнулися.

Він усміхнувся.

— Я так і думав, — відказав він.

— Чому ти втік за таких підозрілих обставин? — запитав я. — Це виставляло тебе не з кращого боку.

Він знизав плечима.

— Хіба це первина, коли мене несправедливо звинувачують і підозрюють? А щодо цієї справи, то якби за наміри також карали, я б виявився не меншим злочинцем, ніж наша маленька сестричка. Я б і сам так вчинив, якби міг. По правді, я тримав напоготові ніж тієї ночі, коли ми витягнули його. Просто мене відсунули вбік.

— Але чому? — запитав я.

Він розсміявся.

— Чому? Бо я боюся того виродка, ось і все. Я довго вважав його мертвим і дуже сподівався, що так і є — що його нарешті порішили ті темні сили, з якими він зв'язався. Чи багато ти насправді про нього знаєш, Корвіне?

— У нас була довга розмова.

— І...?

— Він визнав, що разом із Блейзом та Фіоною придумав план із захоплення трону. Корону носив би Блейз, але всі вони, по суті, мали б однакову владу. Вони звернулися до згаданих тобою сил, щоби забезпечити татову відсутність. Бранд казав, що намагався прикликати Каїна на свій бік, але Каїн натомість пішов до вас із Еріком. Тоді ви троє утворили власне угрупування, щоби захопити владу, перш ніж це зроблять вони, посадивши Еріка на престол.

Він кивнув.

— Порядок подій правильний, а ось причини — ні. Ми не прагнули трону, принаймні не так швидко і не тоді. Наше угрупування утворилося, щоби протистояти їхньому і захищати трон. Спершу найбільше, чого ми змогли досягнути, це переконати Еріка прийняти титул Оборонця. Він боявся, що дуже швидко розлучиться з життям, якщо коронується за таких обставин. А тут ще й ти з'явився зі своїми цілком законними вимогами. Ми не могли дозволити тобі прийти до влади, адже Бранд із друзями погрожував нам безсумнівною війною. Ми відчули, що вони будуть менш сміливими у своєму поході, якщо трон на той момент буде вже зайнятим. Тебе коронувати ми не могли, бо ти би відмовився бути маріонеткою, а саме таку роль довелося б зіграти, оскільки гра вже була у розпалі, а ти не знав про дуже багато факторів. Тож ми переконали Еріка ризикнути і коронуватися. Ось як усе трапилося.

— Тож коли я прийшов, він виколов мені очі й кинув у підземелля заради сміху?

Джуліан відвернувся і кинув погляд на мертву мантикору.

— Ти дурень, — нарешті промовив він. — Ти з самого початку був лише знаряддям. Вони скористалися тобою, щоби змусити нас розкрити карти, а ти б у будь-якому разі програв. Якби та недороблена Блейзова атака досягнула успіху, ти б не протягнув і хвилькою довше, хіба щоби глибоко вдихнути. Якби вона не вдалася, що, власне, і трапилося, Блейз би зник, як він, до речі, і вчинив, і відкупився би твоїм життям за спробу узурпації престолу. Ти виконав свою роль і мав померти. Вони лишили нам мале поле для маневрів. За правилами, ми мали вбити тебе — і ти про це знаєш.

Я закусив губу. Багато чого хотілося сказати, але якщо він говорив хоча б щось близьке до правди, то цілковито мав рацію. І мені хотілося почути більше.

— Ерік, — вів далі Джуліан, — гадав, що твій зір з часом відновиться — зважаючи на регенеративні здібності наших організмів. Ситуація була доволі кепською. Якби тато повернувся, Ерік міг би відступити і виправдати всі свої дії, крім однієї — твого вбивства. Настільки радикальний захід поставив би під загрозу його подальше щасливе владарювання, коли всі проблеми лишилися б позаду. Скажу щиро, він просто хотів кинути тебе у в'язницю і забути.

— То кому ж спало на думку осліплення?

Він змовк надовго, а тоді тихо, майже пошепки, заговорив:

— Послухай мене, будь ласка. Ця ідея була моєю і, можливо, саме вона врятувала тобі життя. Наша для тебе кара мала прирівнюватися до смерті, інакше їхня фракція спробувала б остаточно тебе порішити. Більше жодної користі їм від тебе не було, але живий ти міг стати потенційною загрозою у майбутньому. Вони могли скористатися твоїм Козирем, щоби зв'язатися з тобою і вбити або ж щоби звільнити і принести тебе в жертву в черговому ході проти Еріка. Однак, тебе сліпого не було потреби вбивати, та й користі з тебе не було, на їхню думку, жодної. Це врятувало тебе, прибравши на певний час зі сцени, і врятувало нас від ще лютішого нападу. Як нам тоді здавалося, вибору не було. Це єдине, що ми могли вчинити. Про поблажливість не могло й бути мови, але вони могли б запідозрити, що ми хочемо використати тебе з власною метою. Якби вони збагнули, що ти маєш хоча б якусь цінність, ти став би мерцем. Найбільше, що ми могли зробити —