Читати книгу - "Навіжена зі світу людей, Лариса Лешкевич"

– Тому я прийшла до тебе.  Ти маєш мені допомогти... Інакше тоді я теж почну говорити...

Чаклун помовчав, зважуючи її слова. Погрожувати Лулі зараз – то марна справа.  Вона в розпачі і, мабуть, готова на все, щоб захистити себе.  А Інга, яка стала спадкоємицею і отримала майже необмежену владу, із задоволенням повірить у те, що Бір замішаний у яких завгодно злочинах.  

Непросто було чаклунові відмовлятися від своєї пристрасті. Але Інги краще позбутися. Убити не вдасться, да і необхідності в цьому немає, знайдеться  інший спосіб помститися. Тому Лула йому поки що потрібна.

– Заспокойся, дівчинко! – ласкаво сказав Бір, – я не збираюся кидати тебе.   Завтра ми що-небудь придумаємо. Навряд чи Маріл захоче псувати свято і негайно з'ясовувати, що до чого, – він погладив Лулу по волоссю і підняв за підборіддя її обличчя, залите сльозами, – давай-но ми зараз втішимо одне одного... 

– Поклянися, що допоможеш мені! –  глухо промовила  Лула.

–  Звісно, я клянуся! Ти занадто прекрасна, щоб страждати, – солодко співав чаклун, – Заспокойся. Твоя провина стане  не такою вже й великою, якщо трохи поміркувати і  подати події  в іншому світлі.

– Ти про що говориш?

– Дізнаєшся завтра. А зараз забудемо про все погане і насолодимося хорошим... Іди до мене!

Лулі не хотілося догоджати чаклунові саме тепер, але вона розуміла, що виходу в неї немає.