Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"

— Яка краса!

До далекої Ітапіри дійшла не тільки слава про презепіо сестер Дос Рейс, але й слава про талант Габрієли. Незважаючи на неймовірний шарварок, дона Віра не заспокоїлась, доки не затягнула Габрієлу в куток і не випросила в неї рецептів соусів і способів приготування деяких страв. З Агуа-Прети приїхала сестра Насіба з чоловіком. Габрієла дізналася про це від дони Армінди, бо до Насіба вони не завітали. На відкритті презепіо сестра Насіба лютим поглядом стежила за Габрієлою, що скромно сиділа на стільці і не знала, як поводитись. Габрієла ніяково усміхнулася, але сеньйора Саад де Кастро зверхньо відвела від неї погляд. Габрієла розхвилювалась не через зневагу, висловлену зовицею. За це, трохи згодом, їй помстилася дона Віра, до якої та намагалася підлеститися, розсипаючи усмішки і компліменти. Відрекомендувавши дону Анжелу, дона Віра сказала:

— Ваша родичка чарівна. Вона така гарнюсінька і скромна… Вашому братові поталанило, він знайшов гарну дружину.

Габрієла святкувала остаточну перемогу, коли до зали своєю старечою ходою увійшов Раміро.

Перед ним усі розступилися, звільнивши прохід і місце в передній частині презепіо. Він погомонів з сестрами Дос Рейс, похвалив Жоакіма. Потім до нього почали підходити знайомі, щоб привітатися. Але він, побачивши Габрієлу, залишив усіх, підійшов до неї і ґречно простягнув руку:

— Як вам живеться, доно Габрієло? Щось я давно вас не бачив. Чому ви не заходите до нас? Я хочу, аби ви якось завітали до нас із Насібом на сніданок.

Жеруза, стоячи поруч з дідом, усміхалася до Габрієли і теж розмовляла з нею. Сестра Насіба аж трусилася від люті, її пожирала заздрість. І нарешті Насіб теж помстився за дружину, коли підійшов, щоб забрати її додому. Насіб розумний. Він зробив це навмисне. Вони рушили до виходу під руку і пройшли майже поряд біля подружжя Саад де Кастро. Насіб сказав голосно, щоб вони почули:

— Біє, ти, моя дружинонько, найвродливіша від усіх…

Габрієла опустила очі, їй стало сумно. Не через зневагу зовиці, а тому, що, поки вона в місті, Насіб ніколи не дозволить їй виступати у одязі пастушки, із прапором у руках.

Габрієла вирішила відкласти розмову про це на якийсь час і поговорити з Насібом на кінець року. Габрієла із задоволенням відвідувала репетиції, співала, танцювала. Керував репетиціями той пропахлий морем хлопець, якого вона зустріла в «Бате-Фундо» тоді, коли полювали за Фагундесом. Він був раніше матросом, а тепер працював на доках Ільєуса, звали його Ніло. Це був енергійний парубок і вдумливий режисер. Він вчив Габрієлу танцям, показував, як нести прапор. Інколи учасники вистави залишалися потанцювати після репетиції, а щосуботи веселощі тривали до ранку. Але Габрієла поверталась додому вчасно, щоб Насіб, боронь боже, не прийшов раніше… Так, вона поговорить з ним пізніше, прямо напередодні свята, бо, коли він навіть не дасть згоди, вона хоч походить на репетиції. Дора хвилювалася:

— Вже порозмовляли, доно Габрієло? А то, може, давайте я?

Тепер все загинуло. Доки зверхня і самозакохана сестра буде в Ільєусі, Насіб ніколи не дозволить Габрієлі нести прапор із зображенням малого Ісуса. І він має рацію… Гірше за все те, що він має рацію: оскільки сестра в Ільєусі, це неможливо. А ображати або завдавати Насібу прикрощів вона не могла…

«Що скаже сестра Насіба і цей йолоп, її чоловік?» Ні, Габрієло, про це не варто навіть думати, це найнеможливіше твоє бажання. Біє має переконати себе в тому, що вона вже не бідна служниця без роду й племені, без всякого суспільного становища. Хіба можна уявити собі сеньйору Саад із золотою картонною короною на голові, загорнуту в синій і червоний сатин, із прапором у руці, яка звивається усім тілом і переступає дрібними кроками в танці двадцяти двох пастушок з ліхтарями, уявити її пастушкою Габрієлою, яка йде попереду і на яку всі дивляться? Звичайно, не можна, Біє, не божевільна витівка…

Насіб любив дивитися виставу, він навіть аплодував і наказував частувати всіх танцюристів пивом. Та й хто не любить свят? Хто буде заперечувати, що це гарно? Але чи бачила вона хоч раз, щоб заміжня, шановна сеньйора вийшла на вулицю танцювати? Тут до речі згадати Дору, через подібні витівки її залишив чоловік, і вона зосталася зі своєю швейною машинкою, на якій шиє сукні замовницям. І вже, звичайно, тепер, коли в місті перебуває сестра Насіба, ця зарозуміла індичка, і її чоловік, який хоча й має знак бакалавра, але в голові в нього суцільний протяг, це неможливо. Неможливо, Габрієло, не варто навіть ятрити душу мріями.

Габрієла схилила голову погоджуючись. Він має рацію, вона не може його образити, коли сестра і зять-бакалавр в Ільєусі. Насіб обняв Габрієлу.

— Не сумуй, Біє. Усміхнися.

Вона усміхнулася, хоч їй більше кортіло заплакати. Вона оплакувала того вечора сатинову сукню, таку гарну, синю з червоним! Яка чудова сполука барв! Золоту корону із зіркою. Прапор теж синьо-червоний, з немовлям Ісусом і овечкою. Не розважив її й подарунок, який Насіб приніс їй вночі, повернувшись додому, — розкішну мережану шаль з китицями.

— Ти одягнеш її на новорічний бал, — сказав він. — Я хочу, Біє, щоб ти була найкращою з-поміж усіх того вечора.

В Ільєусі всі розмови точилися навколо новорічного балу в клубі «Прогрес», який організовували дівчата і студенти. Кравчині не пригадували, щоб колись у них