Читати книгу - "Капітани піску. Габрієла"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Того ж новорічного вечора відбудеться свято з ліхтарями, піснями і прапором. Габрієла ж у чудовій мантильї, в шовках, у тісних туфлях буде мовчки, опустивши очі, сидіти на балу, не знаючи, як поводитись. А хто нестиме прапор? Дора розхвилювалася. І сеньйор Ніло, молодик, що пропахнув морем, не міг потаїти свого розчарування. Лише Мікеліна була задоволеною, сподіваючись, що тепер їй поталанить нести прапор.
Габрієла тільки тоді трохи заспокоїлась і перестала плакати, коли на пустирищі Уньан обладнали луна-парк, китайський луна-парк з велетенською каруселлю, з конячками, шікоте[97] і «божевільною кімнатою». Там усе виблискувало металом і було залите сліпучим світлом. Луна-парк викликав стільки розмов, що навіть негреня Туїска, яке останнім часом відійшло трохи від Габрієли, не втрималось і забігло поділитися новинами.
Насіб їй сказав:
— Напередодні Нового року я не працюватиму. Лише на мить зазирну в бар. Увечері ми сходимо в луна-парк, а вночі — на майдан.
Як чудово було в луна-парку! Вони з Насібом усе роздивились. Двічі проїхали на велетенській каруселі. Шікоте теж приніс їй задоволення, у неї навіть мурахи по спині забігали.
З «божевільної кімнати» вона вийшла зовсім знетямлена. Негреня Туїска в новому костюмчику і в черевиках пройшло до парку безкоштовно, бо, як завжди, допомагало розклеювати оголошення по місту.
Увечері на майдані проти церкви святого Себастьяна відкрилися балагани. Поміж ними прогулювався Тоніко з сеньйорою Олгою. Насіб залишив Габрієлу з подружжям; він вирішив на мить зазирнути в бар, поглянуть, як там ідуть справи. В ятках, де продавалися подарунки, за прилавками стояли дівчатка — студентки і учениці коледжів. На майдані також було влаштовано аукціон на користь церкви. Арі Сантос, з лискучим від поту обличчям, вигукував:
— Блюдо із солодощами, подарунок чарівної сеньйорити Ірасеми! Солодощі приготовані її милими рученятами! Скільки дасте за блюдо?
— П'ять рейсів, — запропонував якийсь студент-медик.
— Вісім, — підняв ціну прикажчик.
— Десять, — крикнув студент-юрист.
Ірасема мала чимало залицяльників, що виборювали місце біля воріт її садиби, а тому боротьба виникла і за блюдо з її солодощами. До відкриття аукціону прийшли відвідувачі бару, щоб порозважатися і взяти участь у торзі. Майдан заповнювався людьми, закохані обмінювались поглядами, заручені з усмішками гуляли майданом, побравшися за руки.
— Чайний сервіз, подарунок юної Жерузи Бастос. Шість чашок, шестеро блюдців, шість десертних тарілочок і так далі. Скільки дасте?
Арі Сантос підняв маленьку чашечку. Дівчата переглядалися, коли чоловіки називали ціну. Кожній хотілося, щоб її дарунок святому Себастьяну був проданий дорожче. Закохані і наречені витрачали гроші на подарунки своїх милих, аби лиш побачити їхні усмішки. Інколи який-небудь подарунок починали виборювати полковники. Ажіотаж зростав, ціни стрибали, досягаючи ста — двохсот рейсів. Того вечора, змагаючись з Рібейріньйо, Амансіо Леал заплатив п'ятсот рейсів за півдюжини серветок. Це вже було безглуздя, кидания грошей на вітер. Але грошей було так багато, що вони річками лилися вулицями Ільєуса. Дівчата на виданні надихали поглядами закоханих і претендентів на їхню руку; варто було поглянути на їхні обличчя, коли продавався дарунок, що належав їм. Дарунок Ірасеми побив рекорд: таця солодощів була куплена за вісімдесят рейсів. Дав ці гроші Епамінондас, наймолодший компаньйон мануфактурної крамниці «Соарес і брати». Бідолашна Жеруза не мала обранця. Хоча, правда, і подейкували про якогось юнака із Баїйї, студента п'ятого курсу медичного факультету. Якщо родина Жерузи не призначить першої ціни — дядько Тоніко, дона Олга або хтось із друзів діда, — її чайний сервіз взагалі не буде продано. Ірасема переможно усміхнулася.
— Скільки за чайний сервіз?
— Десять рейсів, — гукнув Тоніко.
П'ятнадцять запропонувала Габрієла, поряд з нею вже стояв Насіб, що повернувся з бару. Полковника Амансіо, який міг підняти ціну, вже не було, він пішов у кабаре. На трибуні змореним голосом Арі Сантос повторював:
— П'ятнадцять крузейро… Хто більше?
— Тисяча рейсів.
— Скільки?! Хто назвав цю суму? Прохання не жартувати.
— Тисяча рейсів, — повторив Мундіньйо Фалкан.
— А! Сеньйор Мундіньйо… Звичайно… Сеньйорито Жеруза, коли ваша ласка, передайте ваш подарунок сеньйору. Тисяча рейсів, сеньйори, тисяча рейсів! Святий Себастьян буде довічно вдячний сеньйору Мундіньйо. Як відомо, ці гроші призначаються на спорудження церкви на місті старої. Це буде величезна церква! Сеньйор Мундіньйо заплатив повністю… Щира вам подяка.
Жеруза взяла коробочку з чашками і передала її експортеру. Ошелешені дівчата обговорювали божевільний вчинок Мундіньйо. Що це означало? Цей Мундіньйо, казково заможний, елегантний молодик, бореться не на життя, а на смерть з родиною Бастосів. У цій боротьбі спалювались газети, страждали люди, готувалися замахи. Мундіньйо виступав проти старого Бастоса, виборюючи в нього владу, і довів його до сердечної хвороби. І в той же час віддав тисячу рейсів, два яскравих папірці по п'ятсот рейсів, за півдюжини чашок з дешевенької порцеляни — подарунок онуки свого ворога. Він таки божевільний, ну хто ж іще здатний на подібне? Всі вони, і Ірасема, і Діва, тайкома зітхали за ним, багатим, елегантним холостяком, що любить мандрувати, часто буває у Баїйї і має власний будинок в Ріо… Дівчата знали всі його історії з повіями — Анабелою та іншими жінками, виписаними з Баїйї і з Півдня… Цих жінок, вродливих і незалежних, бачили інколи під час їхніх прогулянок на узбережжі. Проте
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Капітани піску. Габрієла», після закриття браузера.