Читати книгу - "Нитки долі: Жереб кинуто, Таша Клим"

Навіть прокинувшись, мені все ще здавалося, що я бачу перед собою прекрасні очі кольору весняного неба. Сьогодні мені наснився той самий сон, що й у день перед відпусткою, але він продовжився. На цей раз я бачив обличчя! Повернувшись до мене, вона схилилася і, грайливо усміхаючись, припала до вуст. Шалено хотілося, щоб ця солодка млість продовжилася, залишаючи смак від поцілунку якомога довше. Але, на жаль, це був черговий самотній суботній ранок, як, власне, і будь-якого іншого дня.

Скинувши покривало, я босоніж поплентався в передпокій до акустичної системи. Майже за три тижні без неї я встиг скласти величезний плейлист на кожен день. Іноді навіть доби не вистачало, щоб прослухати всі пісні.

Сьогодні була черга ліричного рок-н-ролу, тому з колонок приємним голосом заспівав Пол Анка, пропонуючи своїй крихітці покласти голову на його плече. Додавши гучності, оскільки ранок був тільки для мене, а ось Лос-Анджелес уже приймався за обід, я поплентався назад і, плюхнувшись на ліжко, з головою накрився покривалом. Сьогодні сонце світило особливо яскраво, обіцяючи гарний, теплий день.

— Але не для мене, — сказав я вголос.

Після повернення з пляжу я прожив із батьками всього тиждень, а потім перебрався до своєї квартири, яка весь цей час простоювала. Й ось, минуло майже два тижні, як я упивався самотністю, практично ні з ким не виходячи на зв'язок, навіть із друзями. Межі квартири я залишав, щоб піти в університет або на стажування у видавництво.

З колонок акапельно заспівав квартет про Містера Дрьому, і я відразу ж згадав, як вона називала мене «Містер Домінант». Це викликало усмішку на обличчі, яка, на жаль, тривала недовго.

Сильно замружившись і закривши вуха руками, я прохрипів:

— Господи, як же я скучив за тобою.

Абстрагуючись від зовнішнього світу й уявляючи, що я все ще в наметі на пляжі, я повернувся в той день. Дотик до губ... Це було щось неймовірне! Я немовби повністю підкорився їй, буквально розчиняючись. Вона розімкнула вуста, і я торкнувся маленького волого язичка, від чого по всьому тілу пробігло легке поколювання. Безумство, але я відразу ж збудився, і вона це відчула. О, так! Вона так тісно притискалася, що я ледве стримував стогони задоволення. Це було ніби повінь... Коли я прихопив зубами пухку нижню губу, вона подарувала мені солодкий напівстогін. Поцілунки настільки сильно збудили мене, що я ще довго не міг заспокоїтися після того, як вона пішла. Навіть зараз від одного лише спогаду, я відразу ж завівся.

Але, на жаль, час минав, а нічого не змінювалося. Моя самотність тяглася страшенно довго, змушуючи з кожним днем ​​зневірятися все сильніше. Боббі Вінтон тужливо заспівав, як йому сумно, і я розумів його. Містер Самотність, ось як варто було б мене називати. Я кинув читати, а на стажуванні робота над рукописами давалася страшенно складно, і лиш музика, яку вона так любила слухати, допомагала не впасти в прірву забуття. Ось тільки всі ці пісні змушували лише сильніше прив'язуватися до тієї, якої не було поруч.

Відверто кажучи, думалося, що зі мною ніколи не станеться таке. Чомусь жодна дівчина не змогла викликати в мені прекрасне почуття. Це тривало все моє життя, до зустрічі з неймовірними очима кольору весняного неба. Але це дівчисько підкорило мене не тільки цим, зовсім ні. Її характер... Ох, це ніби торкатися вогню, який зігріває, але, крім цього, може сильно обпекти. Гострий язик та дотепність, сила характеру та ангельська краса — це все якимось дивом гармонійно поєднувалося в тендітній дівчині.

Якби я не був кретином, то все могло б закінчитися інакше. Якби тільки не замикався в собі, як завжди, то, можливо, зараз вона лежала б поряд зі мною. Я б міг насолоджуватися її м'якими вустами і, можливо, не тільки притискати до себе. Мені до сверблячки під шкірою хотілося відчувати її повністю. Це відчуття потреби було чимось схоже на склянку з віскі для алкоголіка або унцію героїну для наркомана. Вона була моєю залежністю, якої ніяк не виходило позбутися, бо ліків просто не існувало. Мабуть, навіть якби були, то я не збирався їх приймати. Я бажав свою дозу, свою склянку з віскі, і зовсім не хотів лікуватися.

Щойно я розплющив очі, образ миттю зник. Тяжко зітхнувши, я стягнув покривало і просто скинув його на підлогу. За цей час я настільки сильно поринув у себе, що кинув навіть голитися, а у видавництво ходив у джинсах, футболках та косухі весь тиждень. Брати Еверлі в гарному сольному дуеті затягли про мрії про дівчину, і я відчув усю іронію ситуації. Адже щодня я мріяв про неї одну, щоразу повертаючись у той день. У наш перший та останній день.

На тумбочці ожив телефон, кілька разів завібрувавши, сповіщаючи тим самим про вхідне повідомлення. Мене втішило те, що це все ж таки не дзвінок. Хоча хто б мені телефонував? Джон і Джейк поїхали в Спрінгфілд, а з Джеймсом спілкування в нас не складалося. Власне, ми й не намагалися. Батьків уже десять днів як не було в країні. Тому, будучи не дуже комунікабельною людиною, я здивувався, почувши ознаки життя телефону.

Потягнувшись до вібруючого стільникового, я глянув на екран.

Відправник: Невідомий абонент.

Текст: «8:00 вечора, кафе «Каррера», Мелроуз авеню 8521. Приходь один. Маленька коала».

Буквально таки зіскочивши з ліжка, я не відривав очей від екрана телефону. З передпокою долинали приємні голоси солістів The Temptations, а їхня пісня My Girl була дуже доречною. Серце забилося швидше, а на обличчі вперше за три тижні з'явилася справжня усмішка.