Читати книгу - "Місто мертвих ангелів, Несвятий революціонер"

Який же я голодний, але мені доведеться змиритися з тим фактом, що сьогодні не зможу поїсти. А ще знову мушу спати у холодній та сирій кімнаті, під трьома ковдрами, не скидаючи із себе одяг. Усі ці речі пригнічують й так важкий мій стан, але робота є робота, і я, Артур Конграйт, закінчу цю справу.

Прийнявши ванну, я відразу мусив хоча б півгодини зігрітися, а потім знову вставати у холодне місце, пишучи щоденника. Ненавиджу таку різку зміну температур. Сівши за стіл та взявши ручку до рук, я відчув, що за мною хтось спостерігає. Від його погляду кров мусила застигати у кожній частині тіла. Я повернувся. Там нікого не було, але двері були відчинені… Я не чув абсолютно нічого, ні клацання ручки, ні відкриття самих дверей. Лише його погляд, але хто це був, мені не відомо. Вийшовши за поріг дверей, мої очі нічого не побачили, лише коридор, який так погано освітлювався… Зачинивши двері на замок та зробивши декілька глибоких вдихів та видихів, щоб заспокоїтись, я дописав щоденник. На годинку була вже майже одинадцята ночі, мені потрібно лягати. Завтра новий день, нова небезпека, нова інформація.