Читати книгу - "Король драконів та його зірка, Mira"

Нарешті вони досягли місця, яке було оточене туманом, що, здавалося, не відступав навіть від сонця. Перед ними стояв величезний храм, покритий плющем, який розповідав про свою історію, зникаючи в часі. Стіни храму були покриті рунами, і Ліна відчула, як ці стародавні символи пульсують енергією, що тисне на її душу.

Коли вони зайшли всередину, їх зустріли темні тіні. Задовго до того, як Раелгар і Ліна могли зрозуміти, що сталося, кілька постатей вийшли з темряви. Вони були відомі Раелгару — члени його клану, які не могли пробачити його втечу.

— Ти повернувся, — сказав один з них, його голос лунав, як відлуння в стінах храму. — І ти привів її.

Ліна стояла поруч з Раелгаром, відчуваючи, як її серце стиснулося від цієї зустрічі. Вони обидва знали, що це буде вирішальний момент у їхній долі.

— Я повернувся не для вас, — сказав Раелгар, його голос був спокійним, але в очах палахкотіла рішучість. — Я повернувся, щоб зробити правильний вибір. Я обрав свою свободу і свою любов.

Члени клану обмінялися між собою поглядами, і один із них вийшов уперед.

— Ти зрадив нас, Раелгар, — сказав він, його погляд був холодним і загрозливим. — І за це ти будеш покараний.

Ліна відчула, як її руки стиснулися, готові до боротьби, але Раелгар заспокоїв її поглядом.

— Я не буду боротися з вами, — сказав він, дивлячись прямо в очі своїм родичам. — Я йду своїм шляхом, і це не має нічого спільного з вами.

Члени клану обурено рикнули, але Раелгар був непохитним. Ліна стояла поруч з ним, і в її серці палахкотіла рішучість.

І в цей момент стало зрозуміло: вони не просто вибирали одне одного. Вони обрали бути разом, незважаючи на всі випробування, що стояли перед ними.