Читати книгу - "Ілон Маск"

Хоча Маск досягнув високого рівня як програміст-самоук, його навички були не такі відточені, як у новонайнятих програмістів. Вони лише глянули на сирцевий код Zip2 і почали переписувати більшу частину програмного забезпечення. Маск ставав дибки від деяких їхніх змін, але цим комп'ютерним спецам потрібна була лише дрібка тієї кількості рядків коду, що її використовував Маск, щоб виконати ті самі задачі. Вони дуже добре вміли розділяти програмні проекти на шматки, які можна було модифікувати і вдосконалювати, тоді як Маск постійно потрапляв у класичну пастку програмістів-самоуків, пишучи так звані «ковтуни» — великі, монолітні шматки коду, які могли будь-якої миті знавісніти з незбагненних причин. Інженери також привнесли до технологічного підрозділу досконалішу робочу структуру та реалістичні терміни виконання. Це були зміни на краще порівняно з підходом Маска, який наполягав на тому, щоб установити надто оптимістичні терміни, а потім спробувати змусити інженерів працювати цілодобово, щоб укластися в них. «Якщо ви питали Ілона, скільки часу забере певна справа, в його свідомості ніщо ніколи не мало тривати більше години, — розповідає Ембрес. — ми почали трактувати годину як насправді день або два, а якщо Ілон іноді казав, що на щось піде день, ми записували тиждень або два тижні».

Створення Zip2 і спостереження за її зростанням дало Маскові нове відчуття впевненості. Теренс Біні, один зі шкільних друзів Маска, якось відвідав Каліфорнію і відразу помітив зміни в Масковому характері. Він став свідком Маскової розмови з власником квартири, яку винаймала в місті його мати, доволі неприємним типом, що присікувався до неї з будь-якого приводу. «Він сказав: "Якщо хочеш когось чмирити, чмири мене". Було дивовижно спостерігати, як він заволодів ситуацією. Останній раз, коли я його бачив, він був незграбним ботаном, який іноді виходив із себе. Він був хлопцем, до якого чіплялися, щоб отримати реакцію. Тепер він був упевненим у собі та тримав усе під контролем». Маск також почав свідомо намагатися регулювати свою схильність критикувати інших. «Ілон не така людина, яка може сказати: "Я відчуваю, що ти хочеш сказати. Я розумію тебе", — розповідає Джастін. — Оскільки він не має цієї риси, вміння "відчувати", то були речі, які здавалися очевидними іншим людям, але не були такі очевидні для нього. Він мусив навчитися, що юнак, якому ледве за двадцять, не може просто так відкидати плани, запропоновані старшими, досвідченішими людьми, і перелічувати все, що в цих планах не так. Він навчився певною мірою модифікувати свою поведінку. Гадаю, він дивиться на світ крізь призму стратегії та інтелекту». Успіхи у зміні характеру були нерівномірними.

Маск усе ще час від часу доводив молодих інженерів до сказу своїми вимогами щодо інтенсивності роботи та жорсткою критикою. «Я пам'ятаю одну нараду, де ми проводили мозковий штурм щодо нового продукту — сайту з пропозиціями нових авто, — розповідає Дорис Даунз, креативний директор Zip2.— Хтось поскаржився, що технічна зміна, яку ми хотіли втілити, є неможливою. Ілон повернувся і сказав: "Мені начхати, що ти думаєш", — і пішов з наради. Для Ілона не існує слова "ні", і він очікує такого ж ставлення від усіх, хто його оточує». Періодично Маск зривався і на старших менеджерах. «Люди виходили з нарад із виразом відрази на обличчі, — каже Мор з команди продажів. — Не можна опинитися там, де Ілон є тепер, якщо завжди випромінювати тільки доброзичливість, а в ньому було це завзяття, ця впевненість у собі».

Разом із необхідністю якось миритися зі змінами, що їх інвестори запровадили у Zip2, наявність підтримки з боку великого капіталу мала і приємні аспекти. Фінансисти допомогли братам Маскам із візами. Вони також дали кожному з них по тридцять тисяч доларів на авто. До того Маск з Кімбалом поміняли свою BMW-руїну на руїну-седан, який вони за допомогою пульверизатора розфарбували в горошок. 3 цієї машини Кімбал пересів на ВBMW 3-ї серії, а Маск купив Jaguar E-Type. «Він постійно ламався і прибував в офіс на евакуаторі, — розповідає Кімбал. — Але Ілон завжди мислив із розмахом»[15].

Одного вікенду з метою зміцнення дружніх зв'язків у команді Маск, Ембрес і декілька інших працівників та друзів вирушили у велосипедну мандрівку стежкою Саратоґа-Ґеп у горах Санта-Круз. Більшість велосипедистів були тренованими і звикли до виснажливих поїздок і літньої спеки. Вони шаленим темпом рушили вгору. Годину по тому Расс Райв, кузен Маска, доїхав до вершини і почав блювати. Решта велосипедистів фінішувала одразу за ним. Через п’ятнадцять хвилин група побачила вдалині Маска. Його обличчя побуряковіло, він сходив потом, але дістався вершини. «Я завжди згадую ту поїздку. Він і близько не був у формі для того, щоб це зробити, — каже Ембрес. — Будь-хто інший здався б і піднявся пішки, ведучи велосипед. Спостерігаючи за тим, як він долав ті останні десятки метрів із обличчям, повним страждання, я подумав: це Ілон. Зроби або помри — але не здавайся».

Маск і далі був згустком енергії і в офісі. Перед візитами венчурних капіталістів та інших інвесторів Маск скликав усіх працівників і саджав їх за телефони, щоб створити гамірну атмосферу. Він також зібрав команду гравців у відеоігри, яка мала брати участь у змаганнях із Quake, гри-шутера від першої особи. «Ми змагалися в одному з перших національних турнірів, — розповідає Маск. — Посіли друге місце. Могли зайняти і перше, але на комп'ютері одного з наших найкращих гравців стався збій, бо він перенавантажив свою відеокарту. Ми виграли декілька тисяч доларів».

Zip2 досягла помітних успіхів у справі завоювання прихильності газет. На її послугу підписалися The New York Times, Kniht Ridder, Hearst Corporation та інші медійні компанії. Деякі з цих компаній ще й надали Zip2 сукупно 50 мільйонів доларів фінансування. Сервіси на кшталт Craigslist із його безкоштовними онлайн-оголошеннями тоді лише з'являлися, і газетам треба було щось робити. Газети розуміли, що розвиток інтернету означає для них проблеми, й ідея полягала в тому, щоб підписати якомога більше з них, — каже Ембрес.— Вони хотіли оголошення і каталоги нерухомості, автодилерів, культурних подій і могли використовувати нас як платформу для всіх цих онлайнових послуг». Zip2 зареєструвала своє гасло «Ми — рушій преси» як торговельну марку, і надходження фінансування сприяло стрімкому зростанню компанії. Головний офіс швидко переповнився настільки, що один стіл поставили просто біля жіночого туалету. 1997 року Zip2 переїхала до ефектнішого та просторішого приміщення на Кастро-стріт, 44, у Маунтен-В'ю.

Маска дратувало, що Zip2