Читати книгу - "Panicoffski"

та неймовірна щирість, яка встановилася в його взаєминах із Фабі. За всіх попередніх зв'язків із жінками він ніколи ще не досвідчував такої приголомшливої відвертости від партнерки. Зокрема, це стосувалося її попередніх переживань із чоловіками. Багато з колишніх коханок поводилися абсолютно протилежним до Фабіани чином. Вони або зовсім уникали говорити про минулі романи й пригоди з чоловіками й водночас не хотіли чути його розповідей, відчували якісь незрозумілі йому заздрощі або, якщо ці стосунки із чоловіками були довгими й значущими, обмежувалися лише дуже загальними фразами. Деякі взагалі досить зухвало й, очевидно, дещо патологічно навіть, брехали, не помічаючи, як суперечать самі собі. З Фабіаною ж склалася неймовірна ситуація цілковитої довіри, за якої вона раз у раз розкривала свої найглибинніші й найпотаємніші секрети. Освальдо ж був настільки зворушений, що намагався відповідати тим самим. Водночас такі взаємини були нетиповими для Фабі. Вона багаторазово казала про це навіть уже після їхнього розлучення. Щось у Панікоффскі викликало в ній відчуття повної свободи, невимушености, розслаблення. Вона все більше відчувала і впізнавала в ньому близького друга, душу, якій можна довіритися до кінця, яка її не зрадить за жодних обставин. Вона згодом почала просити його порад навіть щодо того, як їй поводитися з иншими чоловіками в її житті: Ніком і особливо з Леандром. Це зворушувало і збуджувало Освальда на більш пізньому етапі, коли вона вирішила повернутися до бразилійця, але радилася про конкретні кроки щодо цього з ним, а водночас уже кілька секунд по такій розмові самозабутньо віддавалася йому — Панікоффскі. Ця суперечність, незбагненність, нелогічність поведінки, почуттів Фабі поступово поставили Освальда на самий край емоційної прірви. Проте не забігатиму наперед.

Це було, наче казки «Тисячі й однієї ночи». Тільки що зустрічалися ми в «тропічному світі» завжди вдень. Вбивати її, крий Боже, я теж не збирався, а розповіді в нас чергувалися. Я теж залюбки й щиро розповідав їй про свої походеньки: мене це не дуже й бентежило. Люблю теревенити з подружками про своє минуле, хоча більшості це чомусь не подобається. Але я ні перед ким у стосунках не завинив, ніколи ні з ким із власної волі не розлучався, опріч свого найпершого кохання…

Але це були таки казки! Не в тому сенсі, що байка, а в тому, що почувався я неймовірно казково від тих розмов, був на сьомому небі. Єдине, чого так і не зміг відстежити, це — хронологія подій у її розповідях. Та цього запитання я тоді ні їй, ні собі самому не ставив. Але, напевно, деякі з її історій мусили відбуватися в той-таки час, як вона була з Леандром. Инакше незрозуміло, коли ще вона могла встигнути. Але знов-таки вона мені казала, що начебто ніколи не зраджувала його. То, може, ті перші пригоди сталися ще ДО нього, тобто ще до того, як їй виповнилося шістнадцять років? Тоді це тонко! Знімаю капелюха, як то кажуть.

Друг батьків Фабіани

— Освальдо, знаєш, ми мали друга сім'ї. То був приятель батьків, чоловік їхнього віку. Дуже симпатичний такий. Він приходив до нас у гості, й вони собі теревенили годинами про політику. Ну й помічаю я одного разу, що той Маркос зачасто погляди на мене кидає, усміхається якось бентежно. Якось запитує мене так, наче випадком: що я та як. А говорить так ніжно. Голос мав лагідний і сексуальний якийсь. Від нього в мене мурашки поза шкірою пробігали. Ну, мені цікаво, що це таке відбувається зі мною, хвилювати його увага почала. Часами думала навіть про нього. Тобто вночі думала. Була заінтриґована, але точно не розуміла, чого ж саме хочу. Якось іду вулицею, дивлюся, зупиняється авто біля мене, а він за кермом. Слово за слово, тоді питає, чи не хочу проїхатися. Я хочу. Сідаю біля нього. Він говорить щось, жартує, їздить вулицями Сантоса. А я вже нічого сказати не можу, всім тілом відчуваю: він так мене хоче, що будь-якої секунди зжере просто. Почувалася я від цього трохи дивно: дуже хвилювалася, але якось так приємно-лоскотно було. Раптом він каже, що неподалік є готелик гарний один над Баїя джі Сантос і він мені його показати дуже хоче. Я дещо злякалася, але нічого вже не кажу. Він, видно, відчув, що я скорше згідна, ніж ні, тож і поїхав туди. Мені стало страшенно ніяково й солодко. Ну, я заплющила очі просто й думаю: хай буде, що буде. Приїхали ми до готелю. Був несезон. Людей там не було нікого. Місце просто люксусове. Бере він кімнату, але коли я вже напружилася й думала, що от зараз він накинеться, він сказав, що не мушу нічого робити, чого не хочу, що він — друг, і що я мушу знати: він не хоче жодного зла мені. Він цінує моїх батьків і дуже любить мене як чудову людину і як дочку найближчих приятелів. Тоді запропонував скупатися в басейні. Сказав, щоб я собі йшла вже, а він, мовляв, купить у барі чогось випити, якщо я не проти. Ну пішла я до басейну, а там нікого инших людей нема. Думаю: так, хочу його, це, мабуть, буде добре, але ніяк не могла уявити всю ту сцену, коли він намагатиметься мене роздягти. А що як він зовсім не наважиться в останню мить? Або якщо це станеться якось нервово-напружено? Думаю: ні, добре, краще я сама, поки його нема, роздягнуся голенька — й до води. Тоді він зайшов з напоями, побачив мене в басейні в первісному вигляді. Щелепа йому дещо впала, але він себе опанував. Узяв мене просто у воді. Освальдо, це було просто чудово й незабутньо. Він усе робив зі смаком і дуже ніжно. Потім це все залишилося між нами. Ми дали одне одному обіцянку. Він сказав, що хоче, аби все це залишилося як одноразове переживання. У нього ж була дружина і троє дітей. Мої батьки так нічого й не дізналися. Правда, пару разів по тому він знову був у нас і навіть раз у коридорі, коли ніхто не бачив, поклав мені руку між ніг. Але це вже було зовсім не те.

— Освальдо, а ти мав якісь