Читати книгу - "Останній тамплієр"

У такому разі дата не збігається. У каталозі шифратор датується шістнадцятим сторіччям.

Едмондсон замислився.

— Можливо, вони помилилися з датою. Треба зазначити, що чотирнадцяте сторіччя — не найкращий період в історії Ватикану, швидше — навпаки. 1305 року Папа Римський, Клемент V, маріонетка жорстокого французького короля Філіппа Вродливого, був змушений покинути Ватикан і перенести папський престол до Авіньйона, що у Франції. Саме у цей період він увійшов у змову з королем з метою знищити тамплієрів. Папському престолу судилося затриматися у Франції на довгий час. Протягом наступних сімдесяти років, що увійшли в історію як папство у Вавилонії, папський престол повністю контролювався Францією до тих пір, поки Папа Григорій XI не поклав цьому край, повернувшись до Рима, ваблений загадковою Катрін Сієнською. Якщо механізм датується чотирнадцятим століттям, тоді, швидше за все, він був сконструйований навіть не в Римі.

— Тим паче що його створили тамплієри.

— Ото ж бо і воно.

Тес знову завагалася.

— Як ти думаєш, мені дійсно вдалося щось намацати, чи я просто хапаюся за соломинку?

— Заспокойся, я гадаю, що тут, ясна річ, має бути якийсь зв'язок. Але наскільки мені відомо, тамплієри не підпадають під сферу твоєї компетентності — чи не так?

— Лише на якихось кілька тисяч літ, — посміхнувшись, відповіла Тес. Її темою була історія Ассирії, а щодо тамплієрів, то вони для неї були як темний ліс.

— Тобі слід проконсультуватися у фахівця з тамплієрів. Я знаю декількох людей, які є достатньо обізнаними і могли б тобі допомогти: Марті Фолкнер, Вільям Венс і Джеб Сіммонс. Фолкнеру, мабуть, вже 80 із гаком, тому користі з нього буде мало. З Венсом я давно не бачився, а от Сіммонс, наскільки я знаю, зараз в Нью-Йорку.

— Біл Венс?

— Ти що — його знаєш?

Це було близько десяти років тому. Вільям Венс заїхав до них на розкопки, де Тес була разом із батьком. Вони тоді працювали у північно-східній частині Туреччини, біля підніжжя гори Арарат. На жаль, через військових їм не вдалося проводити розкопки там, де вони розраховували. Їй згадалося, що її батько, Олівер Чайкін, поводився з Венсом на рівних, що робив дуже рідко у стосунках з людьми. Вона і досі могла чітко собі його уявити: високий, симпатичний чоловік, років на п'ятнадцять за неї старший.

Венс був сама чарівність, завжди прагнув допомогти і підтримати її. Вона відчувала себе огидно у той час: гидотні польові умови несприятливо позначалися на її самопочутті: вона була вагітна, що було вельми не до ладу. Але, незважаючи на те, що він був ледве знайомий з нею, Венс, здавалося, співчував її проблемам і дискомфорту. Він поводився з нею так ласкаво і ніжно, що завдяки йому вона стала відчувати себе добре, забуваючи, що насправді їй було страшенно погано, вважала себе за красуню, усвідомлюючи, що має жахливий вигляд. А найцікавіше — він не дав ані найменшого натяку, що своєю увагою до неї він розраховував на взаємність. Зараз Тес відчувала себе дещо бентежно від думки, що вона була тоді трохи розчарована його недвозначно платонічним ставленням до неї, тому що їй він вельми сподобався. Під кінець свого перебування в таборі вона відчула, що у нього з'явилося щось віддалено схоже на взаємне почуття до неї. Втім, це досить спірне питання, якщо говорити про шанси жінки на взаємність з боку чоловіка, якщо дама, будь вона навіть Міс Всесвіт, перебуває на сьомому місяці вагітності.

— Одного разу я з ним зустрічалася. Він приїздив до мого батька. — Трохи помовчавши, вона додала: — Хоча я вважала, що він фахівець з історії Фінікії.

— Так, дійсно, але ж ти в курсі, що трапляється, коли мова заходить про тамплієрів. Усе, що має до них відношення, асоціюється з археологічною порнографією. Виявляти до них цікавість рівнозначно професійному самогубству. Дійшло до того, що всі намагаються приховати, що всерйоз займаються ними. На їхній історії паразитує безліч навіжених, схиблених на усіляких теоріях змови. Ти, звичайно ж, знаєш, що із цього приводу сказав Умберто Еко?

— На жаль, не знаю.

— Якщо хтось колись порушить тему тамплієрів, значить він збожеволів.

— Мені коштує нелюдських зусиль сприймати ці слова як комплімент у мій бік.

— Та облиш. У цій справі я — на твоєму боці. Ними повинні займатися професіонали. Але, як я вже сказав, Венс не траплявся мені на очі протягом декількох років. Останній раз, коли я про нього чув, він знаходився в Колумбії. Будь я на твоєму місці, я звернувся б до Сіммонса. Мені не складе труднощів вас звести.

— Чудово, — повеселішала Тес.

З-за дверей визирнула медсестра:

— У вашому розпорядженні п'ять хвилин. Мені необхідно узяти аналізи.

— Яке щастя, — простогнав Клайв.

— Так ти влаштуєш нашу зустріч?

— Можеш не сумніватися. Сподіваюся, коли я випишусь, ти не відмовишся пообідати зі мною і розказати, як ідуть справи.

Тес пригадала останній обід з Едмондсоном. Це було у Єгипті. Після того як вони разом напірналися донесхочу на рейді Александрії, досліджуючи залишки затонулого корабля з Фінікії, він, надудлившись місцевої горілки, невпевнено запропонував їй провести з ним ніч. Діставши ввічливу відмову, він заснув просто в ресторані.

— Звичайно ж, не відмовлюсь, — сказала Тес, подумавши при цьому, що матиме іще достатньо часу, щоб вигадати якісь відмовки — і відразу ж усоромилася