Читати книгу - "Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
- Ви мусили допити,- заявив Король.- Коли ви почали?
Капелюшник зиркнув на Солоного Зайця, який супроводив його разом з Вовчком.
- Здається, чотирнадцятого березня,- промовив він.
- П’ятнадцятого,- сказав Солоний Заєць.
- Шістнадцятого,- додав Вовчок.
- Запишіть це,- звернувся Король до засідателів. Ті старанно вивели на дощечках всі три дати, потім склали їх і суму перевели в шилінги та пенси.

- Скиньте вашого капелюха! - звелів Король Капелюшникові.
- Це не мій,- сказав Капелюшник.
- Крадений! - вигукнув Король, озирнувшись на присяжних, і ті негайно занотували цей факт.
- Я тримаю їх для продажу,- додав Капелюшник на пояснення.- У мене жодного власного. Я капелюшник.
Тут Королева одягла окуляря й втупила суворий погляд в Капелюшника. Той зблід і засовався.
- Давай свої свідчення,- звернувся до нього Король,- і не хвилюйся, інакше я накажу негайно стратити тебе.
Було очевидно, що така заява не підбадьорила свідка. Він переступав з ноги на ногу, злякано зиркаючи на Королеву. Вкрай розгубившись, він відкусив великий шматок від чашки замість хліба з маслом.
Саме в цей час у Аліси з’явилося якесь дивне відчуття, що спочатку страшенно збентежило її. Потім вона зрозуміла, в чому справа: вона знову почала рости. Спершу вона хотіла встати і покинути зал суду. Але подумавши, вирішила залишитися там, доки вистачить для неї місця.
- Не натискуй так,- сказав Вовчок, що сидів поруч.- Мені вже нічим дихати.
- Я нічого не можу вдіяти,- дуже лагідно пояснила Аліса.- Я росту.
- Ти не маєш права рости тут,- сказав Вовчок.
- Не говори дурниць,- сміливіше промовила Аліса.- Ти ж знаєш, що ти теж ростеш.
- Так, але я росту поступово,- сказав Вовчок,- а не так по-дурному.- Він сердито підвівся і перейшов на другий бік залу.
Весь цей час Королева не зводила очей з Капелюшника, і саме коли Вовчок переходив через зал суду, вона звернулася до одного з придворних офіцерів:
- Принесіть мені список співаків на останньому концерті.
Тут Капелюшник затремтів так, що у нього злетіли з ніг черевики.
- Давай свої свідчення,- сердито повторив Король,- інакше я накажу стратити тебе, незалежно від того, хвилюєшся ти чи ні.
- Я бідний нікчемний чоловік, ваша величність,- почав Капелюшник тремтячим голосом.- Я зовсім недавно почав пити чай... десь тиждень тому... З маслом і хлібом, що чомусь робився таким тоненьким... та ще чай мигає...
- Що, що мигає? - запитав Король.

- Це починалося з ча...- пояснював Капелюшник.
- Ну, звичайно, чай починається з Ч! - обірвав Король.
- Я бідний чоловік,- вів своє Капелюшник.- З того часу майже все мигає... А Солоний Заєць сказав...
- Я не говорив! - швидко перебив його Солоний Заєць.
- Говорив! - твердив Капелюшник.
- Я заперечую! - вигукнув Солоний Заєць.
- Він заперечує,- промовив Король.- Викинь цю частину.
- Ну, як би там не було, Вовчок сказав...- продовжував Капелюшник, схвильовано озираючись, бо боявся, що той теж буде заперечувати. Але Вовчок не заперечував, бо міцно спав.
- Після цього,- продовжував Капелюшник,- я одрізав ще хліба з маслом...
- Але що ж сказав Вовчок? - запитав один з присяжних.
- Не пригадую,- відповів Капелюшник.
- Ти повинен пригадати,- підкреслив Король,- інакше я накажу стратити тебе.
Бідолашний Капелюшник упустив чашку і хліб з маслом і впав на одне коліно.
- Я бідний, нікчемний чоловік, ваша величність,- почав він.
- Ти дуже нікчемний оратор,- сказав Король.
Тут одна з морських свинок зааплодувала, але її негайно вгамували судові пристави. (Це досить складна справа, та я поясню вам, як це робиться. У приста вів був парусиновий мішок на зашморзі. В нього вони запхали морську свинку, вниз головою, і сіли на неї зверху).
- Добре, що я побачила, як це робиться,- подумала Аліса.- Я так часто читала в газетах в кінці судових звітів: «З боку присутніх були спроби аплодувати, але судові пристави негайно вгамували їх». До цього часу я не розуміла, що це означає.
- Якщо це все, що тобі відомо в даній справі, ти можеш спустатися вниз,- провадив Король.
- Я не можу спуститися нижче,- промовив Капелюшник,- я й так на самісінькій підлозі.
- Тоді можеш присісти,- відповів Король.
Тут інша морська свинка зааплодувала, але її також вгамували.
«Ну, з морськими свинками покінчено,- подумала Аліса.- Тепер справа піде краще».
- Мені треба йти допивати чай,- промовив Капелюшник, кидаючи стурбований погляд на Королеву, що читала список співаків.
- Можеш іти,- сказав Король. Капелюшник не гаючись покинув зал суду. Він не затримався навіть для того, щоб взути черевики.

- А за дверима відтяти йому голову,- додала Королева, звертаючись до одного з приставів. Та від Капелюшника і сліду не лишилося раніш, ніж пристав дійшов до дверей.
- Викличте другого свідка! - звелів Король. Другим свідком була куховарка Герцогині. В руках вона тримала коробочку з перцем. Аліса зрозуміла, що це була вона, ще до того, як та ввійшла до залу, бо коло дверей всі почали дружно чхати.
- Давайте ваші свідчення,- наказав Король.
- Не збираюсь,- відповіла куховарка.
Король занепокоєно зиркнув на Білого Кролика. Той тихенько порадив:
- Ваша величність, треба вчинити цьому свідкові перехресний допит.
- Що ж, як треба, то треба,- погодився Король з сумним виразом на обличчі. Схрестивши на грудях руки, він так насупився на куховарку, що його очі зовсім сховалися під бровами, і звернувся суворим голосом:
- З чого роблять пиріжки?
- Головним чином з перцю,- відповіла куховарка.
- З патоки,- почувся позад неї заспаний голос.
- Повісити Вовчка! - зарепетувала Королева.- Відтяти Вовчкові голову! Викиньте цього Вовчка з залу! Вгамуйте його! Вщипніть його! Висмикніть йому вуса!
Кілька хвилин всі присутні вовтузилися, випихаючи Вовчка за двері, а коли вони повернулися на
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Аліса в країні чудес, Льюїс Керрол», після закриття браузера.