Читати книгу - "Лісова пісня, Леся Українка"

шо ж так мало! Так я й не обсушуся. Іди-но ще принеси. А се добре, шо запалив, я хоч люльку закурю, а то замокла губка, нема на неї... (уриває і б’є себе по роті) ото дурний, кляну все, а тая погань слухає та й суне з болота.

 

Лукаш

Яка, дядьку, погань?

 

Лев

Така. Не допитуйся. Бігай!

 

Лукаш знов іде в ліс, а Лев присувається до вогню, запалює люльку при кострищі, розкурює її, вона тріскає і прискає іскрами дідові в вічі.

 

А нема на тебе куцого!

 

Куць

(молоденький чортик, убраний паничиком, безхвостий, тільки по маленьких ріжках, що стримлять з-під шапчини, знати його природу. Меткий, хвірткий, ввічливий. Здіймає шапчину і вклоняється)

Добривечір, дідусю!

 

Лев

(зумівшись )

О! А ти чого?

 

Куць

Та ви ж бо кликали?

 

Лев

Коли?

 

Куць

Та оце саме жалували, що мене нема. (Лев плює.) Я думав,- може, вам бакуну забракло, та й виніс вам свіженького, а ви мені колись за те горілочки принесете.

 

Лев

А що ж! Тільки для тебе й носитиму. А сам з нехворощі не викуриш?

 

Куць

Ей, де, дідусю! З нехворощі гірка!.. Та возьміте, возьміте бакуну!

 

Лев

Дзінькую пану, щоб ще якої чемериці дав.

 

Куць

Де ж таки, дідусю, я ж вас поважаю.

 

Лев

З вашою повагою!.. Он кум Музика водився з тобою, як з добрим, а куди ти його завів? Під місток у прірву. Знаю я ваших.

 

Куць

Та то ж, дідусю, в нас було весілля, так як же без музики, а що він вилізти не здолав, то се його молодята щиро частували, а він же, ви знаєте, не був непитущий...

 

Лев

Ти вже вибрешешся! Тебе й у ступі не влучиш... От ліпше кажи навпростець, чого ти з мене хочеш, бо ти ж бездаремне з болота не вилізеш.

 

Куць

Дуже ви, дідусю, неймовірні стали, а я вас таки зроду люблю (Лев плює), я так утішився, як почув, що ви сюди на літнє помешкання збираєтесь,- я вже казав своїм чортеняткам тут газони попідстригати, і ротонду під дубом гарненько позамітати, і стежечки вигладити, щоб вам було де на шпацір ходити.

 

Лев

(посміхаючись)

І вигадає ж бісова пара!

 

Куць

Може, хочете подивитися, як мої чортенятка хорошенько навчилися халяндри скакати? То я їх покличу - там такі втішні.

 

Лев

Ще чого хибує! Потрібні вони мені, цур їм!

 

Куць

Фе, такий чесний господар і такі негречні вирази вживає... На се літо ми врадили правдиву панську забаву - wyścigi, prosze pana, 9 - ніби по-простому гони. Отак, як стемніє, будуть спочатку розмаїтості: танці, співи, боротьба.

 

Лев

Битимитесь навкулачки, чи що?

 

Куць

Н-ну... Тепер се вже так не зветься... На озері будуть туманні картини, а потім тут на плацу почнуться перегінки,- і до того будемо просити вашої ласкавої помочі.

 

Лев

Чи ти здурів? Я маю з вами переганятись? А йди ти в болото!

 

Куць

Фе, такий чесний господар і таких нечемних виразів уживати! Та хіба ж я кажу, щоб ви свої старощі турбували? Ми лише важимо на ваші коненята - маєте коники ситенькі, добрі до перегінок...

 

Лев

Іще чого? А дзуськи не хочеш?

 

Куць

А таки не хочу, куштував, то не смачно. Та ви ж і сами знаєте звичай: як нема застави, то вже наше право до коней, се вже хоч і на суд ідім, то так буде. Ви чоловік справедливий, мусите признати - що право, то право.

 

Лев

(заклопотано)

Гм... ніби... та як же його... хіба теє... Слухайте, паничу, а може б, якось...

 

Куць

(помахує бичиком, що має в руках)

Я завжди радий зробити приємність, коли мене гречно просять, але ж тут розходиться о стан посідання і я, яко відпоручник цілої нашої громади, підлягаю карності...

 

Лев

Мені, паничу, якось невтямки ваша гутірка... Я чоловік темний, неписьменний, то вже вибачайте... А ніби я мав про заставу... Може б, ви те якось... то вже б ми... ви мені зробите ласку, а я вам у чому послухаю, то й, може, воно...

 

Куць

(недбало)

Про заставу можна поговорити. А яка ж би мала бути застава?

 

Лев

Та ніби кізлика можна б десь вишукати та привести, то для панича було б ліпше за коня, бо відомо, що кінь - то не цап і не дорівняти. Чи ж кінь збіжить за цапом? - ей, де-де! Та ще такі коні, як наші, мужицькі,- ні тобі клусом, ні тобі вчвал, одно знають - тюпки... А цап, як вогонь,- не тра й огира.

 

Куць

Одного цапа маєш дати?

 

Лев

Та ніби трудно більше, ви ж відаєте наші достатки...

 

Куць

Та які ж то перегінки з одним цапом?

 

Лев

А нащо вам, паничу, ті перегінки? За вами й так ніхто не збіжить, хіба от мої ярчуки...

 

Куць

(при слові «ярчуки» підскочив)

А цапа дасте чорного?

 

Лев

Та вже ж не як, я ж відаю, як тута треба. Можна ще ворону додати. Лукаш десь уполює.

 

Куць

Ніби трохи маленько... Та вже для вас... якось уже перед громадою вибрешуся... От нема чим могорич випити.

 

Лев

Нехай-но я на другий раз принесу.

 

Куць

Ей, чи ж принесете? Принесіть, принесіть та вип’ємо, а я покличу своїх чортеняток -