Читати книгу - "Снігуронька на замовлення, Альма Лібрем"

- І? – я затримала дихання.

- Мені потрібна допомога з підготовкою одного нагального проекту, - повідомив Данило і так обеззброююче посміхнувся, що мені аж не по собі стало.

- Що? – охнула я.

- Допомога з підготовкою нагального проекту, - повторив він з таким невинним виразом обличчя, що я навіть повірила його словам. – Пов'язаним з нашою фірмою. Представити треба до середини січня, і я сподівався, що попрацюю у відпустці. Але я проаналізував звіти вашого відділу, і тепер, коли я знаю, що це робила одна й та ж людина, я вражений. Я подумав, що в нас буде непогана команда.

Дзеркало заднього вигляду повідомило мені, що я вже була земельного кольору.

- Але чому я? І чому не можна було одразу сказати правду?

- Ну, - Данило посміхнувся, - по-перше, тому що ніхто більше Снігуроньку на достойному рівні зіграти не зможе, я все ж через це звернув на тебе увагу, а по-друге, мені було цікаво перевірити.

- Що перевірити? – сердито поцікавилась я.

Данило чомусь насупився, помітивши щось на дорозі, але своїми переживаннями не поділився. Цікаво, що там трапилося? Але я вирішила не крутити головою, все одно могла лише з впевненістю сказати, що ми дуже швидко виїхали на порожнє шосе. Дороги були вільними, певне, всі на корпоративах.

- Чи дійсно Снігуронька була разовою акцією, - знизав плечима Котовський. – Тепер бачу, разовою.

- І все те, що там на куплене… Я ж одним махом не зможу…

- Копійки, - відмахнувся Данило. – Ціна питання куди вище. Вважай, що це маленький бонус за незручності. Ну і, звісно, вибач, що вирвав тебе з сім'ї на новорічні свята. Чи з ким ти там збиралась зустрічати Новий рік?

Я знітилась. Або Котовський був щирим, або віртуозно брехав, а підозрювати в другому його мені сьогодні не хотілось. І так вже, певне, наговорила багато зайвого. А він, може, гарна людина! То, звісно, не дуже точно, але надія є.

- Та я б одна сиділа все одно, - вирішила я зняти камінь з совісті Данила і сказати правду. – До батьків довго, вихідних замало, лишень сили витрачати. Ксюша, сусідка моя, втекла б кудись, а більше я ні з ким не спілкуюсь.

- А хлопець? – задав цей невинне, але теж здатне знітити мене питання Котовський.

Я якраз відкрила рот, щоб сказати, що ніякого хлопця в мене нема, самотня я, але не встигла. Тому що причина хвилювань Данила, чорний джип розміром навіть не з танк, а з бронепотяг, що тягся за нами вже хвилин десять, раптом вискочив на зустрічну смугу, пересік подвійну суцільну, а потім і взагалі вилетів перед нами і повернуся боком.

Данило з усіх сил втиснув педаль тормоза в підлогу, і автомобіль зупинився буквально в метрі від несподіваної перешкоди. А звідти вже вибирались якісь дуже підозрілі, бандитоподібні бритоголові чоловіки. І зіткнення з ними навряд чи могло закінчитись добре.