Читати книгу - "До зустрічі ніколи, Меланія Арт"

Коли я передав клієнта в руки юристам, зміг нарешті повернутися до себе в кабінет. І вже майже дійшов, аж тут мене перехопив Андрій.

– О, Власе, ти вже на місці. Як все пройшло?

– Прекрасно, – відповів, не приховуючи гордості, – вже передав Бурко юристам для оформлення договору.

– Сьогодні просто день хороших новин. Молодець! До речі, хотів сказати, що мені подобається початок проєкту для Сіворського. Ідея – супер. Команда – теж просто супер. І про Ніку... Тепер сам зрозумів, наскільки був неправий? – сказав мені задоволеним голосом.

– Ем, Андрію, ти про що взагалі? Ми тільки почали, а Хоменко ще взагалі нічого не зробила, – про те, що це я не дав їй нічого зробити, вирішив промовчати, щоб не нарватися на нову лекцію про "дружбу" та "другий шанс".

– Як це не зробила? Я щойно заходив до них на нараду. У них там таке живе обговорення, що я аж сам енергією зарядився. Та й Ніка дуже розумні речі видає. Послухав її всього декілька хвилин, але залишився під враженням.

– Чекай-чекай… Про яку нараду ти говориш? – щось якась взагалі нісенітниця виходить.

– Ну, нарада. По проєкту Сіворського. Ти ж сам про все знаєш, чого перепитуєш стільки разів? Ааа, зрозумів. Ніка ж мала сама організувати все... Ну, я допоміг їй цього разу, адже вона трохи посоромилась. Але буває, вона тільки другий день тут. Коротше, мо-ло-дці! Продовжуйте так далі і вже скоро у перемозі можна буде навіть не сумніватися, – поплескав мене по плечу і пішов, присвистуючи.

І про яку, до біса, нараду він говорив? Я вже зустрічався з хлопцями вранці і нічого більше не планував… Вона ж не могла... Чи могла?!

От стерво!