Читати книгу - "Серце дракона 1, Валентина Бродська"

У Дарін нікого й нічого не було і йти їй було нікуди. Зібравшись з духом, вона погодилась на непристойну пропозицію. Ясік кілька днів на тиждень залишався на ніч у майстерні. Дружині казав, що має багато замовлень і йому краще працюється вночі. Так минув рік. Одного разу Дарін підслухала розмову свого коханця з якимось неприємним типом. Той шантажував Ясіка. Казав, що якщо пан не заплатить, то поліціанти дізнаються, хто насправді винен у загибелі батьків сирітки Дарін.

Дівчину кинуло в жар, потім в холод. Відчуття мерзенності того що відбувається стисло їй груди. Огида до себе сперла повітря в легенях.

Накинувши манто, на негнучких ногах, Дарін покинула майстерню і побрела світ за очі. Не помічала вона ні холодного колючого вітру, ні розгаслого снігу, що хлюпаючи потрапляв до легких черевичків. Дівчина отямилася тільки від грізної лайки візника. Вона ледве не потрапила під колеса його повозки.

На зміну їдкому розпачеві прийшла шалена лють і не менш шалений план помсти. Повернувшись до майстерні, Дарін старанно робила вигляд, що нічого не трапилося. Однієї ночі, коли пан Ясік відмучив її стражденне тіло і задоволено захропів, дівчина тихенько встала з ліжка. Вона витягла з кишені негідника гаманець, забрала свій одяг і напередодні приготовлену валізу з нехитрим скарбом, вислизнула з кімнати і закрила її на ключ. 

Дарін швидко одяглася. Потім підпалила приміщення майстерні в кількох місцях і вийшла на вулицю. Ховаючись у сусідньому провулку, дівчина дивилася як палає місце її страждань, поглинаючи полум'ям тіло гвалтівника і вбивці.

Дарін розуміла що їй не можна залишатися столиці, рано чи пізно її знайдуть. Тому змінивши ім'я і прізвище дівчина купила квиток на диліжанс і відправилася в Хелібек.

По приїзді, нічого не придумавши кращого, дівчина пішла в місцевий бордель. Після пережитого вона вважала себе брудною і негідною кращого життя, чим життя повії. Але у господині будинку розпусти на дівчину були інші плани. Дізнавшись про таланти Дарін, матінка Го запропонувала дівчині чипурити і обшивати її підопічних. Там сирота і прожила кілька років, аж поки з доброї ласки пана Блера не потрапила до Марішкан, де і зустріла чоловіка своєї мрії.

Рамія була шокована почутим. Вона і жаліла бідну дівчину, і захоплювалася її відважним вчинком. Дарін похвалилася, що пан Блер був настільки щедрим, що подарував їм з Мартіном просторе приміщення на одній з головних вулиць міста. Тепер вона може відкрити свій салон краси. 

За розмовою з Дарін власні переживання відпустили Рамію і вона натхненно продовжила готуватися до балу. 

Маска, креми, манікюр, сукня, зачіска, прикраси, макіяж, черевички - Рамія дивилася у високе дзеркало-стійку і впізнавала, і одночасно не впізнавала себе. У відображенні була справжня аристократка королівської крові, не інакше!

Сукня з тонкої напівпрозорої тканини кольору ванільного крему переливалася перламутром та іскрами шампанського. Ліф з відкритим декольте прикрашало дивовижне скупчення блискучих кристалів різного розміру, немов створюючи фантастичні квіти. Схожі візерунки були по всій спідниці-годе. Ніжні шифонові рукава-буфи починалися на лінії грудей і переходили у невагому сітку, що щільно прилягала до рук. З шифону був пошитий і розквітчаний сріблястою вишивкою пишний шлейф, що кріпився до талії хитромудрими застібками. Довершували образ черевички-човники на високих підборах з гострим миском. Вони були прикрашені такими ж кристаликами як і сукня.

Дарін вирішила залишити волосся Рамії розпущеним, лише зверху і на скронях забрала пасма в прихований хвіст. Прикрашав зачіску широкий обруч з діамантових квітів.

Рамія захопилася спогляданнями нової себе і не помітила як до вітальні зайшов Ларс. Чоловік був настільки приголомшений побаченим, що забув привітатися. Він так і залишився стояти біля дверей, не в силах зробити ні кроку. Магічна краса Рамії ​​засліплювала, затьмарювала мозок і завойовувала серце. 

Здавалося, що Ларс забув як дихати. На допомогу йому прийшла Дарін. Мило посміхаючись, пані Берлік зробила кніксен і привіталася першою:

- Добрий день, пане Блер, а ми вже закінчили! Залишилося накинути шалик та манто і можете їхати!

Рамія мимоволі здригнулася, але швидко себе опанувала і повернулася до Ларса.

- Добрий день, пані Берлік, айро Блеріс!

Чоловік нарешті відмер і схилився в напівпоклоні. Він хотів поцілувати Рамії ​​руку, але побоявся, що знову заклякне, дивлячись на неї.

Рамія привіталася у відповідь. Дарін принесла білий палантин і в тон йому довге розкішне манто та допомогла Рамії ​​одягнутися. 

Весь цей час найманиця гадала як вести себе з Ларсом. Їй дуже не хотілося залишитися з ним на одинці в кареті. Крім того, Рамія піклувалася про сукню. Довгий шлейф волочився по підлозі, і якщо в приміщенні це виглядало гарно, то на вулиці його легко забруднити. І тут їй спало на думку, що було б добре взяти пані Берлік з собою.

- Пане Блере, дозвольте Дарін їхати з нами в якості моєї компаньйонки? Я б не хотіла зараз одягати шлейф, щоб не зіпсувати сукню, а без помічниці я її не пристібну. І хтось має мені підправляти зачіску і макіяж. 

Ларс розумів, що найманиця має рацію, тим більше, що присутність в кареті сторонньої людини відтермінує з'ясування стосунків між ним і дівчиною. Прийнявши рішення, чоловік звернувся до Дарін:

- Чарівна панно Берлік, я був би вам щиро вдячний, якщо б ви  погодились на пропозицію леді Айрін!

Дарін зашарілися, але в її очах палахкотіла нічим не прикрита радість. Поклавши руку на серце, дівчина з захопленням відповіла:

- Пане Блере, для мене це не просто велика честь, а мрія, яка сьогодні здійсниться!