Читати книгу - "Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Все ж ми приїхали до будинку. Дівчата і досі спали тому вийшовши з машини я підійшов до дверей де сиділа Катя. Легко торкнувся її плеча.
-Кать, ми дома-прошепотів я коли вона розплющила очі.
Камілу ж ми не будили. Батько як дізнається що я допусти того,щоб вона вживала алкоголь, то мені весело не буде. Тому сестра сама вийшла а Камілу я вирішив тихенько віднести.У будинку не світить що посилює віру на можливість пройти непомітними. Не скажу що Каміла була важкою, але носити дівчат на руках це зовсім не одне і те саме що якісь речі чи штанги. Її руки обвили мою шию, від їхнього тепла по спині пройшлися мурашки. А голова дівчини лягла на мої груди і її дихання в шию надто сильно лоскотало. Тому я ледь стримувався щоб не впустити її. Я надто сильно лоскочуся і це є мінусом у цій ситуації. Все ж батько не зловив нас тому Катя пішла до своєїкімнати а я поніс Камілу в її. Ніколи раніше не заходив у цю кімнату ані в дитинстві ані в дорослому віці. Наскільки знаю, тут була спальня для гостей але зараз навіть попри темряву я помітив що її оновлено. І коли батько встиг все так прокрутити, щоб ми з Катею нічого не запідозрили? Я вклав дівчину на ліжко і коли хотів її вкрити ковдрою вона схопила мою руку.
-Мені жарко. Облиш.-то виходить не так міцно вона і спала.
Як вона сказала я і лишив цю тканину і розігнувся. Вже хотів вимкнув лампу як вона жахнулася і різко піднялася.
-Ні. Світло лиши.
Ох і вибаглива.
-Темряви боїшся?-спитав я.
-Не смішно.-вона розплющила очі.
На мить я задивився у її очі а потім вона відвела погляд і прошепотіла
-Ти міг би мене і не нести в кімнату. Подумаєш поспала б у машині.-сказала вона.
-Угу. А потім вранці батько б розбудив мене по причині, чому це тебе немає у кімнаті або ж, чому це ти у машині. Мені проблем не треба.
-Тобто ти робиш все заради батька....-сказала вона наче образливо.
-Я ніколи не роблю чогось, задля когось. Просто не хочу нових сварок. Через тиждень, до того ж, я їду на навчання. Мені просо фіолетово що каже батько.
Я ще хвилину дивився на Камілу а тоді все ж пішов до виходу. Коли був біля дверей сказав наостанок "Надобраніч". Але відповіді не дочекався і одразу ж пішов у свою кімнату.
Там зняв свою мокру футболку, все ж купатися у басейні не дуже перспективна ідея, а тоді ліг на ліжко. Чомусь із голови не виходили слова котрі сказав Камілі біля басейну. Можливо це було занадто?
Каміла
Я прокинулася від яскравого сонця, що било у вікно. Ох, моя голова. Вона зараз розлетиться на дрібні частинки.Що вчора було? Не могло ж мене від двох бокалів шампанського так рознести. Нічого не памятаю. З гори пополам я встала з ліжка і зауважила що на мені чиясь куртка. Чиясь, але точно не моя. Але звідки вона тут? І як я взагалі додому добралася? Востаннє що памятаю це як була з Катею, потім пішла до басейну, там якийсь хлопець був. Володя ідав. Короче був хлопець. Ми з ним говорили а тоді колу пили. А опісля...непамятаю. І тут приходить усвідомлення. От гад, він мені щось підсипав. Але....я вдома. Хоча і в не ясно чиєму жакеті. Треба в Каті все розяснити. Вона мусить щось памятати. Я сходила в душ, знайшла в аптечці ібупрофен. Принаймні трошки голова перестала боліти. Глянула на годинник і жахнулася. Ну так довго я точно ще не спала.Перша година дня. Каті в кімнаті не було тому я спустилася на низ. Вона якраз сиділа у вітальні і читала якусь книгу. На вигляд вона набагато бадьоріша ніж я.
-Привіт.-сказала я.
-О, прокнулася. Ти як?-одразу ж відірвалася вона від "Гіпотези кохання".
-Та...мутно якось. Нічого не памятаю. Ти не знаєш чия куртка була на мені учора?
-Знаю. Куртка Макса.
А ахнула. Чорт. Я нічого не памятаю. Тепер же згадала що цілувала когось. Але кого? Невже Макса? Тільки не це.
Я швидко розказала Каті що памятаю останнє вона ж дивилася на мене опісля як з іншої планети.
-Тобто ти нічого не памятаєш з моменту зустрічі з якимось чуваком?
-Ні.-розчаровано сказала я.- А ти хоча б щось знаєш? Мені страшно що я до Макса полізла цілуватися.
-Ну ти даєш. Я не знаю що було. Коли знайшла вас до ви обоє були мокрі а Макс взагалі злим здавався . А нині я його ще не бачила. Він з самого ранку кудись поїхав.
От чорт. І що тепер робити? З однієї сторони мені страшно що поцілунок був із Максом хоча інша частина мене радіє цьому...стоп. Ніяке не радіє. Ти що,Каміла, повністю головою поїхала?
Дорогі читачі, я дуже сильно рада вашій активності. Це додає мені сил і натхнення, безмежно вдячна кожному хто додає книгу у бібліотеку, ставить зірочки і пише коментарі. Ваша активність зародила в мене думку, чому б не створити свій телеграм канал де я буду з вами вести розмови. Тому я вже його створила і з нетерпіням чекатиму кожного. Там виходитимуть розповіді про мій день, історії написання розділів, я ділитимуся з вами піснями під котрі пишу глави а також будуть і спойлери. А ще, я як і будь яка людина читаю книги інших авторів. І про це також писатиму у тг каналі тому доєднуйтеся і обіцяю що буде весело і цікаво) Всіх вас люблю
https://t.me/books_MR2060
!Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Вороги чи майбутні коханці, Mary Kons», після закриття браузера.